Над Великим каньйоном

Маленька прогулянка із Соколиного верхом Великого каньйону до Ай-Петринської яйли.

Квіти гір, скелі, річки та, звичайно, стежки :-)

Деяким я знаю назви, деяким ні. Ось це, наприклад, зозулинець.

Трохи конвалій.

Шось маленьке і біле. Полистала книжки – кажуть, ясколка :-)

Галявинка. Трохи синенька. Звичайна для Криму, але й тим прекрасна.

А дивлячись на цю квітку в мене чомусь виникають асоціації з мечами й ножами:

Виявилось, що то просто медуниця. Для мене трохи дивно було – на Південному березі вона інша.

А це схоже на шавлію.

Величезний дуб. Цікаво, скільки він там метрів в обхваті був?

Ранок біля Соколиного:

Просто цікава місцинка.

Груша на поляні. Таке звичайне дерево, до якого не можу звикнути. Знов і знов полюбляю розглядати малюнок гілок, дивитись, що росте під нею.

Стежка. А гора розмальована немов восени – свято кольору.

Річка. Десь поблизу Баш-Дере. Таке хороше це місце, треба буде якось повернутись туди. Там нема захоплюючих краєвидів – простий ліс. Але на душі стає легко й приємно.

І, нарешті, плато – Ай-Петринська яйла. Чарівне це місце. Скільки раз там була, а все одно відчуваю, як прибуває сил тільки но пройду там кілька кроків. І нічого, що позаду важкий підйом – рідні гори підзаряжають енергією, дарують впевненість.

Надіюсь, я ще раз там буду. І не тільки там.

:-)

Випадкові записи:

4 Comments

  1. хммк коментує:

    славно, захотілось там пройтись. А скільки на це треба днів?

  2. Стежинка коментує:

    Ми йшли від Соколиного, потім над Великим каньйоном (в сам каньйон не спускались, бо в квітні він міг бути не прохідний), далі через стоянку Баш-Дере і на айпетрінське плато (приют КСС). Стояли неподалік Соколиного і за світовий день змогли дійти до турприюта на Ай-Петрі.

  3. Скеля коментує:

    Просто неймовірна природа,невже ще є такі місця?

  4. Стежинка коментує:

    На щастя, в Криму ще багато таких місць :-)