Це на Куршській косі. З однієї сторони – майже прісний залив, а з іншої – Балтійське море. Коли я його побачила то, як не дивно, мені згадалися російські казки. Саме такі хвилі гуляли по казковому морю, саме такий вітер там був.
Окунутися не довелось – занадто холодним був вітер. Проте я погуляла босоніж по жовтому піску і повалялась в траві.
Природа наводить на різні думки, і легше зрозуміти що насправді потрібно для душі і що би для цього зробив.
Легше, коли маєш життєву мету і ще – коли маєшь в серці кохання. Хоча не знаєш, що з тим коханням робити…
——————————————
#1 by Анонімний - Червень 19th, 2008 at 12:46
как же красиво! особенно последний…(Вика)
#2 by Стежинка - Червень 19th, 2008 at 12:50
Спасибо!! Я просто влюбилась в эти красные травы.
#3 by хммк - Червень 20th, 2008 at 15:23
Кохання аби було, а що з ним робити – знайдеться :)
#4 by Стежинка - Червень 20th, 2008 at 15:27
Дякую :-)