Русалка і фонтан

В нас одна скульптура – “Русалка”, стоїть на однойменній набережній селища, прямо в морі. Виконана з анатомічною точністю, може навіть десь і занадто )) Але справжнє її призначення – знаряддя для ниряння )). Справді – можна спригнути з каменя, де вона сидить, можна залізти на її хвіст (він на рівні води, том удля початку дуже зручно), для різномоніття можна зі спини або із задниці (але не досить зручно, бо вони нахилені і важко встояти – краще вже з плечей), а самий шик – забратись на голову ))

Стоїть вона тут не випадково – місце пов’язано з давньою кримськотатарською легендою про красуню Арзи.

Жила собі чорноока дівчина, статна й гнучка як лоза, – улюблениця всього Місхору. Всі милувалися нею, а найуважніше – старий продисвіт Алі-Баба. Багато наречених надсилало своїх сватів, але не віддавав батько свою доньку-красуню, тільки посміхався, та й ховалась Арзи. Не могла вона забути хлопця з далекої деревушки, якого зустріла одного дня у фонтану.

Але прийшов і той день, коли хлопець заслав своїх сватів, і не відмовили їм батьки, хоч і жаль їм було віддавати доньку. Весілля святкували всім Місхором. І вийшла Арзи щоб наостанок набрати води в улюбленому фонтані, але не знала, що її там вже чекали. Викрав хитрий Алі-Баба красуню, і не наздогнати їх ані наречений, ані батько, ані гості.

Плакав весь Місхор. А її улюблений фонтан на березі моря з кожним днем став більше засихати, поки не залишилось від нього кілька кілька крапель-сліз.

А Алі-Баба продав Арзи в Стамбулі в гарем самого султана. Довго плакала, тосковала дівчина, таяла з кожним днем. Навіть народження сина не додало їй радості. І коли виповнився рік з дня її викрадення, взяла вона дитину, піднялась на башню й кинулася звідти в море. А наступного дня к Місхору, прямо навпроти фонтану, підпливла русалка.

З тих пір раз на рік, в один й той самий день, там з’являється русалка з немовлям на руках, яка сидить у фонтана і задумливо оглядає своє рідне село, дивиться на море, п’є воду з фонтану, який саме в цей день відновлюється. А потім щезає рівно на рік у морській пучині…

(Повністю легенду можна прочитати тут)

А хто виріс тут, то по приїзді одразу ж біжуть саме на цей пляж, з Русалкою. І нехай на пляжі вже інша галька, великі камінці, та й сама скульптура вже не та – попередню знесло якимось зі штормів; все одно це – з дитинства, і тому справжнє, щире. Багато хто з нас вчився там плавати, а ще – допомагати один одному, і обов’язково – поважати морську стихію: то шалено-жорстоку, то лагідну й ніжну.

Давно там не плавала – хожу на інші більш комфортні або навпаки, більш дикі пляжі. А якщо поїду, хто зна, куди мені захочеться піти по приїзду. Думаю, сюди – на простий селищний пляж, і обов’язково пляжну карту з Русалкою!

Випадкові записи:

8 Comments

  1. HH коментує:

    Стежинка: “Виконана з анатомічною точністю, може навіть десь і занадто ))”

    /* гусары молчат :))))) */

  2. Стежинка коментує:

    Натурализм :-)

  3. rootol коментує:

    У вас там дуже красиво!

  4. Стежинка коментує:

    Угу, що є то є :-)

  5. Sidirom коментує:

    Відпочивав у Кореїзі, тому пару разів ходив на пляж зі скульптурою Русалки. На превеликий жаль, це один з найбрудніших пляжів які я бачив в Криму :(

  6. Стежинка коментує:

    На жаль, Ви праві. Це загальнодоступний пляж і в липні-серпні ця доступність перетворюється в купу сміття.

  7. wasilreal коментує:

    де русалка? бачу дівчину на каміні))))

  8. Стежинка коментує:

    То така кримськотатарська русалка – все як у дівчини, але на ногах щось типу ласт :-))