Новий Світ

Всім привіт. Це я :-))

А ще, і це, власне, головне – дивовижна місцевість під назвою Новий Світ.

Вдячна за цю липневу вилазку Олі зі стольного града Кийова та Аліні з Черкас! Окреме спасибі Алінці за чудові фотографії, саме їх я і викладаю.

Новий Світ – селище в Судацькому районі, до якого веде справжня гірська дорога. Незвичні до серпантінів та обривів намагаються не дивитися навколо, поки автобус не зупиниться в безпечному центрі селища. Але поїздка варта того – навколо відкриваються чудові краєвиди: бухта, скеля Сокіл, а трохи вдалені – невеличкий мис Алчак та величний Меганом.

Ск. Сокіл:

Всього в Новому Світі не одна а цілих три бухти: Зелена (або Судак-лиман), Синя (Розбійницька) та Блакитна (Деліліманська). Синя та Блакитна з’єднані між собою гротом, який зараз, на жаль, закритий. Місцевість настільки чудова, що недарма колись носила назву Парадіз.

Я, Зелена бухта, та в димці – Меганом:

Але крім природи тут є ще одно чудо, створене людськими руками, та волею й бажанням однієї з них – князем Голіциним. Це – завод, де виробляється краще в східній Європі шампанське. Багато людей (і я належу до їх числа, спробувавши вироблений тут брют, вже не можуть пити щось інше, незрозуміло-напівсолодку гидоту, таку популярну на всяких Нових роках та днях народження.

Вхід до одного з тунелів. Між бухтами Зеленою та Синьою знаходиться невелика гора Коба-Кая висотою 165 м, в якій прокладені кількакілометрові тонелі. Всередині зберігається постійна температура, що сприяє виготовленню найякіснішого продукту. Виготовляють класичним методом – в пляшках, а не в металевих ємностях, як на багатьох із сучасних заводів.

Ось і тунель зсередини. Нормальний строк витримки – 3 роки, протягом яких кожна пляшка чотири рази перекладається та збовтується. Все робиться вручну, а робота ця небезпечна: час від часу пляшки вибухають (5 атмосфер як-ніяк!), тому робітники працюють в спеціальних захисних костюмах, а самим роботам присвоєний клас небезпеки, про що зазначено при вході в тунель. Працівниця заводу – наш екскурсовод – розповіла, що це одна з робот, на яких працюють тільки жінки. А чоловіки чомусь не витримують.

На наступному фото – інша процедура з екзотичною назвою ремюаж, або зведення осаду на пробку. Пляшки через певний проміжок часу повертаються навколо власної осі та з горизонтального положення в майже вертикальне. Але, звичайно, не одразу, а за кілька прийомів, не невеликий кут. Цю операцію теж роблять жінки.

Після підвалів нас повели на дегустацію і вчили як треба правильно пити шампанське. Воно, як і можна було очікувати, відмінне. Але особисто я, якщо колись буду на екскурсію, радше піду на брютеріанську.

Далі на фото – шматочок Гроту Голіцина та Голіцинської стежки. Вона йде навколо Коба-Кая, добре обладнана, прибрана, з поручнями, тому йти цілком безпечно. Якщо не рахувати каміння, натертого сотнями тисяч ніг відпочиваючих.

Тільки-но минаємо один поворот, і вже перед очима – бухта Синя, на березі якої можна ненадовго осісти та поплавати в морі.

За нею – Блакитна бухта та скеля Два Монаха і скеля Пік Космоса (до Київського мера ніякого відношення не має) над нею. Внизу – Царський пляж.

Але на Царський пляж ми не пішли (який же він царський, якщо там повно народу?!), а повернули до селища, але на цей раз не узбережжям, а минаючи ось такі склі з соснами Станкевича та ялівціями.

Як на мене, день був незабутньо-чудовий.

Випадкові записи:

4 Comments

  1. Станіслав сказав:

    Судак… яке сонце, які кольори, запах! Одне з найкращих місць на планеті.

  2. Стежинка сказав:

    О так! При слові “Судак” одразу згадується багато сонця. Навіть якщо знайомство з ним відбулося в не дуже теплу пору року. Ці місцинки гріють не тільки ззовні, але й зсередини :-)

  3. Jarko Sichynsky сказав:

    Chudovi znymky Krymu. Pershyj raz bachu. Je chym hordytysia. Bazhaju dal’shych uspikhiv.Jarko/USA