Мис Меганом: залишивши цивілізацію

Мис Меганом. Південний схід Криму, Судацький район. Але він (мис) видається такою величезною спорудою, що його можна побачити не тільки з околиць Судаку, але й з Алуштинського району, і навіть з Ластівчиного гнізда, або зі скали Ай-Нікола над Ореандою, та й просто з однієї з гірських доріг-серпантинів Великої Ялти. Як раз йдуть осінні дні з їх прозорорим повітрям та відсутністю димки над морем – тож його можна добре розгледіти.

Але якщо Меганом можна побачити з багатьох місць, то це говорить і про зворотнє: з мису видно десятки кілометрів узбережжя, і, треба сказати, до цього великану прибережні місцинки повертаються своєю найкращою стороною.

Ось як тут, на першому фото – вже на підході до мису відкриваються для неквапливого споглядання судацькі бухти, Алчак та, звичайно Новий Світ. До речі, за чудові фотки я знову вдячна чарівній дівчині Алінці, що також відфотала Новий Світ з усіх можливих та неможливих сторін, та увезла із собою часточку Криму у свої Черкаси. На заваді не стали ані поїздки по дорозі зі страшними проваллями поруч, ані прогулянка по вузеньких стежках – хороброму серцю відкривається все.

А ще публікую цей пост для своєї подруги, щоб та, побачивши з далекої Москви ці фотки, згадала яке буває синє небо в Криму і скоріше видужувала!

Море та чайки тебе чекають у будь-яку пору року.

Так, море. Такого, як там нема ніде – м’яке й лагідне в штиль та сильне й небезпечне в шторм. Хоча… так казати теж не можна, бо море небезпечне завжди, за будь-яої погоди. І те, що вода чиста й прозора, а дно світиться кольорами тутешніх мінералів не означає що можна повністю розслабитися – ти тут лише гість. Але гість бажаний!

Минаємо автокемпінг та вступаємо в заказник. В спекотний липневий день не хочеться лізти на безлісну вершину, кращій варіант – прогулянка вздовж берегової лінії. І в будь-який момент можна “охолодитися” в одному з природних пляжів :-)

Такі маленькі затишні бухточки всюди.

Стежка не завжди веде нас поруч з берегом, іноді доводиться трохи підніматися. Та навіть з такої висоти видно, наскільки тут чиста й прозора вода.

А схили хоч високі, але небезпечні – складені з конгломератів.

Та грунт, що обсипається, сповзає, тріскається та нависає всюди. Виглядає дуже красиво. Але через те не хотіла б сюди попасти в дощ чи після нього.

Тим часом минаєш інші бухточки і пляжі, борючись з бажанням спуститися та нарешті поплавати в морі та зі своєю цікавістю – що ж буде там, за поворотом, за ще однією скелею?

Цікавість веде все далі. Іноді оглядаєшся, що там залишилося позаду – чомусь виглядає все більш далеким ніж мало бути. Все просто – розділяють не тільки кілометри, але й відчуття того, що залишив за собою цивілізацію.

І от, на великому Меганомі вже на мисі Рибачому. Залишилось повернути за скелю і…

… і далі мені здалося, що я попала в рай. Якщо він є на землі, то тут. Коли раптово перед очима відкривається прибережна долина з невеличкими стежками-доріжками, природними пляжами з найкращою галькою в світі, там де можна не сушити на собі одяг. І я не помітила наявність мобільного зв’язку!

Думаю, марно викладати безліч фотографій цього місця, бо той, хто там не був, наймовірніше скаже, що там немає нічого особливого. Але тому, хто відвідав це місце, і найменшої згадки вистачить, щоб пригадати ту позитивну енергетику, ті шляхи-стежки та незабутні пляжі.

Ми не стали зловживати гостинністю – через кілька годин пішли. Але назавжди забрали частинку його із собою. Ту частинку, що можна унести тільки в серці :-)

Випадкові записи:

6 Comments

  1. mykolan коментує:

    ех… я був там.
    так хочеться повернутися ))

  2. Стежинка коментує:

    І мені хочеться :-)). Він ніби кличе до себе…

  3. Тетяна коментує:

    І я була… думали поїдемо на декілька днів, натомість, були близько місяця. Краса наймовірна!!! Найкраще місце в Криму. Цього року обовязково поїду ще :)))))))))))))))))))

  4. Олег коментує:

    тут я в друге закохався в одну і ту ж людину )

    • Ольга коментує:

      Да, Меганом – он такой :-)
      Совершенно непредсказуемый и неожиданный. Вот несколько дней назад была рядом – но почему-то даже не захотелось зайти на него. Не пустил, наверное…

  5. Марат коментує:

    Да, … “не пустил”, “не принял”, так может говорить лишь тот, кто был на Меганоме ))