Дорога на Сідло Кемаля

За день купа позитивних вражень, багато побаченого та почутого. Кілька вершин, кілька стежок, кілька інженерних споруд. І мій перший півторатисячник :-)

Те, що я побачила з його вершини – надзвичайне та незабутнє. Вершина називається Кемаль-Егерек, або сідло Кемаля. Висота – 1529 метрів, тобто, одна з найвищих вершин Криму.

На фото показана вершина та дорога, що веде до неї. Доречі, про дорогу, була невеличка “пригода”. Повертаємося ми з вершини, прямуємо до Стіля-богаз. Я йду трохи попереду, мої компаньйонки по походу – трохи позаду. Йдемо по грунтовій дорозі (все ж таки зручніше по ній йти, ніж лісом, тай шлях так коротший був), і тут назустріч якийсь позашляховик (нє Ніва :-)) і зупиняється біля мене. Думаю: “ну, люди катаються, певно, щось спитати хочуть”. Чоловік за кермом мене й пита (причому навіть не привітався):

– Куда идете?
– В Ялту.
– А откуда?
– С Кемаля.
– И вас ещё никто не остановил в Заповеднике?
– Это не Заповедник, Заповедник – дальше Кемаля.

Коротше немов допит. Я спокійно стою, чекаю, що ж він ще спитає. Він подивився на мене, нічого не сказал і поїхав далі, на Кемаль. А я стою і думаю – хто це може бути? Перше що спадає – лісники хочуть підзаробити. Але з іншого боку, занадто крута автівка. Колі ті поверталися з Кемаля, подивилася на номери – київські, з чотирма нулями. Так і є, якісь круті катаються по Заповіднику.

Для тих, хто не знає: Кримській природний заповідник є найбільший в Криму, на його території знаходиться вся Бабуган-яйла, вся Гурзуфська і майже вся Нікітська та велика територія на пініч від них. Охороняється від відвідувачів (окрім автобусних екскурсій в Косьмо-Даміанівський монастир).

Але: то для звичайних людей заповідник, а для “особо рівних” – мисливські угіддя. Там розташовані держдачі (кількість та назви не знаю), інфраструктура для того, щоб можновладці почували себе якнайкраще. І щоб їздили куди заманеться, без перешкод могли полювати на все живе, та “відриватися по повній”.

Отаке.

Випадкові записи:

5 Comments

  1. Вов4ік сказав:

    Дякую за цікаві фото та розповіді про Крим! Частенько заглядую на цей блог. ТАК держати Блондинка!

  2. Стежинка сказав:

    Буде зроблено!!!
    :-)))

  3. haidamac сказав:

    О, а с етого мєста пападробнєє :)
    Скільки йти до Кемаля з Ялти? Тобто управилися за день?
    Як піднімалися на яйлу? Пішки?

    З.І. В жовтні певно не приїду, але є сподівання на листопад, може якраз ще застану золоту осінь? Бо минулого року в кінці жовтня все ще зелено було :)

    З.І.І. Вчора не чув твій дзвінок, а передзвонювати було вже пізнувато :)

  4. Стежинка сказав:

    Ну вот, одні расстройства :-((
    Якщо на листопад, то мені доведеться купляти зимовий спальник – в перших числах місяця може похолодати. А може й ні. Стосовно золотої осені – не знаю як цього року буде, бо вже зараз листя починають жовтіти та червоніти. Що можу сказати точно – осінь буде більш яскрава, ніж минулого року, тоді чомусь було забагато коричневих відтінків.
    Думаю, листя всеж-таки буде і листопад вартий того, щоб приїхати в Крим.

    Так, ми управилися за день, але враховуй те, що ми були без важких наплічників та фотік був тільки в мене, і штативу в мене нема, тож економія часу наліцо ,-)))

    Йшли так (точки кажу по карті “Атлас по горному Крыму 1:50000” – здається, він в тебе є):
    1. Доїхали маршруткою до найвищої точки Васильєвки – 8:18
    2. Далі йшли однією з численних стежок приблизно в тому місці, де зазначена стежка “Стіля-Богаз” (нижня частина) і далі повернули та стали підниматися стежкою к перевалу Лапата-богаз (на карті це та стежка, що виходить на плато між вершинами 1299 м та 1406 м (Лапата). На плато були о 12:15. Цікава стежка і дуже древня, на виході на плато видна кладка, і відчувається, що по ній ходили багато (хоча зараз не дуже, ми тільки 2 чоловіка зустріли)
    3. Потім пообідали, трохи відпочили та пішли на північний схід там, де зазначений маршрут №61 (згідно тієї самої карти). На горі Джади-Бурун (1422 м) були в 14:05.
    4. З Джади-Бурун ми уважно так подивилися на Кемаль і вирішили, що встигнемо на нього :-). І почєсалі туди :-)). Причому на заваді не стали навіть поля квітів, що були прямо поряд із дорогою, які хотілося роздивлятися і фоткати, фоткати, фоткати … Але в мене є сила волі, тому маршрутом, який обізвано на карті “68” ми швиденько дісталися Кемаля о 15:04.
    5. Посиділи, подивились на краєвиди, попили гарячого чаю та пішли назад в напрямку Джади-Бурун. Трошки не доходя до цієї вершини є перевал Стіля-Богаз і відповідно, Стільська стежка в Ялту. На карті початок стежки – це де хребет Баланин-Каяси з’єднується з плато. Почали спускатися о 16:15
    6. По стежці Стіля-богаз спустилися в Ялту. Стежка дуже видовищна (якщо дивитись навкруги), але сама напівзруйнована при будівництві газопроводу, хоч і пройти там можна вільно (в багатьох місцях дорога метрів 4 завширшки). У Васильєвку спустилися за 2 години, ще запівгодини були у Ялті.
    ———-
    Ітого:
    1. З Ялти до Кемаля йти 7-8 годин (якщо через Лапата-богаз), або 6-7 годин (якщо через Стіля-богаз)
    2. Так сталося, що канатку в тому місці не побудували, дороги там тільки грунтові, тому – тільки пішки. Але є і нагорода за це – людей в тих краях мало :-))) Це тобі не Ай-Петрі )))

  5. haidamac сказав:

    дякую!
    треба йти, але вже певно не цього року