Так, поки цвітуть хризантеми.
Люблю приходити в Нікітський Сад. В будь-яку пору року: і в літню спеку, і в морози, і весною, а особливо – в пізню осінню пору, коли розпускаються хризантеми. Сьогодні я приготувала Вам екскурсію на щорічний Бал хризантем. Дивіться, розглядайте, питайте про них. І обов’язково обирайте собі – на будь-який смак. Є всі (крім блакитного) кольори, є будь-які форми і багато, дуже багато!!
Арборетум Нікітського саду і сам по собі мальовничий та незабутній, і знаходиться в прекрасному місці – недалеко від моря, а над ним височіють скелі Нікітської яйли. Тому вибираюсь сюди часто (якщо можна назвати частим раз на три місяці), і з фотіком, як зараз, і з етюдником. От, як раз пара картин звідти. Само собою, виконано пастелью.
В цьому році хризантеми перенесли на інше місце – трохи західніше, поряд із лилейником, нижче лабіринту.
Є навіть видовий майданчик, з якого можна побачити десятки сортів. Нє, не десятки. Там їх не менше півтори сотні сортів, а взагалі в колекції Нікітського ботанічного – близько 250 сортів.
Поряд із хризантемами – вже відцвітаючі кани. Якщо хризантеми бувають різного розміру – від маленьких коврових до майже людського зросту заввишки, то кана – однозначно гігант. Легко можна загубитися в двометрових стеблях. Доречі, на кани теж є сенс приїздити – не так багато сортів як на хризантемах, але все одно досить, щоб побродити серед них годину-півтори.
Прогулянка починається з маленьких сортів. Дуже приємні, веселі. Якщо посадити коло дома такі, то мінімум місяць будуть радувати око.
Сніговий шар (рожеві), рожеві ромашкові:
Погодьтесь, доволі незвично бачити такі хризантеми-ромашки, розміром трохи більше монетки.
Один негаразд – вони раніше починають засихати. І якщо рожева Павутинка ще в самому розквіті, то Золотий павучок вже зав’яв. Але й розквітають вони раніше за всіх!
А от майже пожухлі. Смішні такі – з великою жовтою серединкою та пелюстками-паличками :-)
Цей сорт називається Vulcan.
Ще “вулканчика”:
Ці здаються гострими, немов голки:
Хризантеми-подушечки. Там й інші кольори були, просто не публікую щоб не втомлювати.
Один з модних напрямків селекції – двокольорові сорти.
Білі хризантеми:
Ніжні пелюстки та шийки. Лебедина пісня.
Прихильникам однієї з офісних програм присвячується. Сорт Excel:
От рожеві сорти. Одна, з м’якими, розгорнутими пелюстками.
От інша. Пелюстки в неї вже згорнуті в трубочку.
У в цих рожевих згорнуті тільки трошки, завдяки чому трохи нагадує сонце. Рожеве сонце :-)
Міраж. Теж рожева.
А от наступні дві для нас – справжня екзотика. Перше, що привертає увагу – це назви От така, наприклад, хризантема Весняний світанок на дамбі Суті (Су-Ті Чунь Сяо):
Снігом вкритий камінь тераси:
Жовтенькі.
І ще жовті, вже трошки більші розміром і схожі на маленькі сонечки:
Сонячний ельф:
Золотий ельф:
А от цю важко назвати жовтою. Скоріш, жовтувато-кремова. Але називається тим не менш “Пусть всегда будет солнце”
Ромашкові. Бувають такі прості й душевні, а бувають і офіціозні чи гламурні. От, дивіться, Belle Anne:
Чи ця (Pinkett):
А далі мій улюблений сорт хризантем. Королівський Вільям Сьюард (Royal William Seward). Червоно-бордова, дуже темна хризантема, кожен рік насолоджуюсь спогляданням її.
Йду до завітної діляночки з нею не одразу, а підготувавшись, оглянувши інші, поволі підходячи до них.
Добре видно, як виділяється на фоні інших, світліших сортів.
Багата коліром, насичена, в темних пелюстках якої можна знайти й таємну пристрасть, і свіжий подих листопада.
Можна знайти, а можна й не знайти. Я знаходжу. Не знаю звідки все це – вміння дивитися так, як не вміє ніхто інший, вміння відчути тисячі відтінків кольору, але в той самий час невміння побачити що великі міцні двері, в які стучиш, насправді закриті на великий замок і то все марно, але все одно ломишся знов і знов, отримуючи нові й нові синці та шишки, не помічаючи болю та роздираючи пальці в кров, намагаючись її відкрити? А потім, одного дня почути, що цих дверей насправді нема…
Великі сліпці – ми, художники.
Є ще багато червоних хризантем. І всі їх переглядаю із превеликим задоволенням. Подобаються. Ця невелика червона з жовтою серединкою – Allegro.
А ось ця – з дивною іноземною назвою Cascad D’Orlecus. Не знаю що воно означає по-нашому.
А ця червоненька – Escort Rot.
Сорт “Красное знамя”
І трохи прив’ялий вже Факел:
Ще кілька, різних (може комусь не вистачило?):
І наостанок, теж одна з найулюбленіших. Осінній мотив. М’які пелюстки, м’які відтінки. Те, що треба моєму, знов і знов розбитому серцю… Помаранчево-червона, з такою ніби жовто-золотою підсвіткою… Найтепліший колір, що тільки може бути. І звичайно ж запах – як кожної хризантеми, запах не квітки, а всієї рослини, зелено-пряний, неповторний.
Осінній мотив…
Бо осінь трива
Поки цвітуть хризантеми
Поки цвітуть…
#1 by scorp_ua - Листопад 23rd, 2008 at 23:39
чарівно =)
#2 by Стежинка - Листопад 24th, 2008 at 10:36
Угу :-)
Як в казці, особливо якщо бачиш це на власні очі.
#3 by Vasilisa Osetrova - Листопад 29th, 2008 at 12:03
Дивовижна краса! Дякую.
#4 by Стежинка - Грудень 7th, 2008 at 17:09
Прошу! Заходьте ще!
#5 by Hermia - Грудень 7th, 2008 at 21:45
“Вулканы” больше похожи на фейерверк :)
#6 by Стежинка - Грудень 8th, 2008 at 18:07
Ага, есть такое. Но там гораздо больше и более неуместных партийно-советских названий :-)
#7 by Hermia - Грудень 8th, 2008 at 20:43
За фейерверк всё равно обидно :)
#8 by Nick - Жовтень 19th, 2009 at 22:47
Аааа!
Балдьож!
Особливо такі нитчастопелюсткові сорти.
#9 by Ольга Пернацька - Жовтень 19th, 2009 at 22:53
Мене вони теж приваблюють. Видно красу кожного пелюстка.