Ай-Петрі. Чотири сезони однієї гори

Що вже казати – в нашому житті купа негараздів. І чим далі, тим, здається, вони все більш негараздіші :-))

Але така я людина, що стараюся завжди знаходити у всьому навколо позитив, причому кожен день. От, наприклад йду на роботу. Можна і їхати (в нас є робочий автобус), але ті самі півгодини стараюся вранці прогулятися, подихати свіжим повітрям. Спостерігати як змінюється погода, сезони. І фоткаю це. От і набралось вже трохи фоток Ай-Петрі, що зняті з одного й того самого місця, по дорозі на работу або з роботи.

Почнемо, мабуть, з весни. Представляю першу фотку – березнева Ай-Петрі. Цвіте мигдаль, а в горах сніг майже зійшов:

19.03.2007

19.03.2007

А тут видно, що снігу нападало трохи ще. Мигдалю немає, проте є білі квітки аличі, яку тут чомусь інакше як сливою не називають :-)

29.03.2008

29.03.2008

Вечірня першоквітнева.

01.04.2008

01.04.2008

Кінець травня. Це вже справжнє літо – нема і натяку на сніг, дерева всі зелені. Трохи затягнута хмарами? – то буде дощик. Влітку він ой як потрібен.

29.05.2008

29.05.2008

Прийшло календарне літо. Дерева, скелі, хмари – гора немов притягує їх.

02.06.2008

02.06.2008

А тут вже кінець вересня. Вечір похмурого дня.

Ай-Петрі вересень

25.09.2008

Жовтень. Теплий, м’який. Багатий на ясні сонячні дні, такий хороший для мандрування горами.

03.10.2008

03.10.2008

Сонце ввечері та вранці (як тут) фарбує все навколо у блакитні, сині, рожеві кольори.

05.10.2007

05.10.2007

А іноді буває й похмуро. І можна побачити таку “мокру” Ай-Петрі, прикриту, немов вуаллю, грозовими хмарами.

08.10.2008

08.10.2008

А ввечері того ж дня – величезну феєрію на небі.

08.10.2008

08.10.2008

І вже наступного дня від того не знайти навіть жодної згадки.

09.10.2008

09.10.2008

Дні йдуть та поволі з’являється перше жовто-червоне листя на деревах.

12.10.2007

12.10.2007

А з приходом листопада ясних днів меншає, день стає все коротшим…

04.11.2008

04.11.2008

А фарби осені – насиченішими.

18.11.2008

18.11.2008

Щодня – новий малюнок неба, кожного ранку – нова палітра.

25.11.2008

25.11.2008

І ось зима. Так, нарешті з дерев пооблітало все листя, а хмарки над горами тепер означають, що треба чекати не дощу, а снігу.

09.12.2008

09.12.2008

Він вже був – в листопаді завжди падає перший сніг на Ай-Петрі, але так само завжди й тане.

10.12.2008

10.12.2008

Справжнього, стійкого треба чекати в грудні. Та що там чекати – він вже там є, хоч поки що зовсім небагато, дарма що з берега то непомітно.

11.12.2008

11.12.2008

Так і стоїть Святий Камінь, чи то Святий Петр, височіє над Південним берегом Криму.

12.12.2008

12.12.2008

Потрібно небагато – лише підняти голову та не відмовляти собі в задоволенні щодня милуватися його суворою красою. Чи просто приїхавши ненадовго, чи якщо живеш тут. І я зроблю це, вже завтра. Бо завтра – робочий день, і, як завжди, піду пішки, щоб ще раз побачити все це. Хоч і бачила вже сотні, тисячі разів. Мені не набридне ніколи.

Випадкові записи:

8 Comments

  1. rbrechko коментує:

    Мабуть кльово кожен день на таке дивитись. Найбільше 18.11.2008 і 25.11.2008 сподобались.

    • Стежинка коментує:

      Дякую! Ті дві справді дуже виразні.
      А вранці я кожного разу борюся із собою – і подивитися-роздивитися-пофоткати хочеться, і на роботу не запізнитися :-))

  2. Sidirom коментує:

    Дуже люблю Ай-Петрі! Відпочивав там разів зо чотири!

    • Стежинка коментує:

      Ай-Петрі – надзвичайна гора. Там особлива енергетика. Була там, мабуть, десятки разів, але не набридає аніскільки. Хочеться ще й ще :-)

  3. vov4ik коментує:

    Дякую за цікаві фото! Був на Ай-Петрі декілька разів! завжди почував там дуже сильну енергетику!

    • Стежинка коментує:

      Прошу! Про енергетику – чиста правда. Є ще одне таке в плані енергетики місце – Меганом. Там ще дивовижніше, бо всюди бедленди, майже пустеля. А все одно туди тягне…

  4. […] йду на роботу, то часто фотографую Ай-Петрі з однієї точки.  Зазвичай, крім всього масиву, трохи зумлю місце, де […]

  5. […] побачити. Якщо знаєш куди дивитися.І знову Ай-Петрі, з того самого місця, побачена сотні разів на рік, але яка ніколи не набридає. Бо кожен день інакше […]