Чудовий день. Вітаю з ним!

За рідким виключенням, не дуже полюбляю вітати із загальними святами, святами “для всіх”. В такі дні люди роблять це часто тільки тому, що треба, прийнято і т.п., а щирості в таких вітаннях – нема. Не подобається, коли починають обговорювати, що отримав смс-ок стільки-то, дзвінків – стільки-то, той-то привітав, а той-то ні… Чуже це для мене…

Люблю казати людині приємне просто так, не тому що в неї день народження, чи підвищення на роботі, чи щось таке інше, а тому що мені хочеться це сказати. І це може бути будь-який день, навіщо чекати приводу, щоб сказати приємність?

І от сьогодні 7 січня. І я Вас вітає перед усім з тим, що це чудовий день! Хоча б тому, що погода сьогодні сприяла невеличкій прогулянці від Нікіти до підніжжя Нікітської яйли та далі до Кизил-Таш.

Кизил-Таш

На фото як раз він і є – Кизил-Таш, або в перекладі – Червоний Камінь. Відповідно називається і селище – Краснокам’янка. Окрім прогулянки засніженим лісом пощастило побувати й на вершині Червоного каменю та оглянути середньовічне укріплення Гелін-Кая. Але більш докладно про цю невеличку фортецю наступного разу, а зараз – кілька фоток із сьогоднішньої вилазки.

Почну з фотки Аюдагу. Доречі, і Кизил-Таш теж можна на ній побачити, якщо придивитися.

Аюдаг

А на тому пагорбі, звідки відфотана Ведмідь-гора, ростуть шикарні кримськи сосни.

Вид на море з кримськими соснами

Вони старі та височезні.

Кримські сосни

О, а ці гілки… хочеться потрогати, понюхати, запам’ятати.

Гілка сосни

А от ці сосни, що навколо ущілини, ростуть прямо на Нікітській яйлі. Висока (до 1509 метрів) та з великими скельними обривами.

Нікітська яйла

Ось вона, ця яйла, на панорамі. Щоб подивитися більший розмір – клацайте на фотці.

Нікітська яйла

Дороги, дороги, дороги… Тут їх повно! Ось одна йде через лавандове поле. Поряд – дерева, причому одне досить дивне, бо на ньому досі є листя. Це такий вид дубу, він завжди всю зиму в листях стоїть.

Дорога в нове життя

Завернувши на одну з численних доріжок-стежок, побачили, що нам в іншу сторону. Але таки зрозуміли, для чого туди прийшли – щоб зробити чудові фотки на фоні Аюдага!

На фоні Аюдага

А та невеличка сосна – немов новорічна ялинка. І вбрання в неї справжнє, а не якась там мішура зі стекла та поліетилену :-)

Випадкові записи:

14 Comments

  1. Лёлик коментує:

    Какая неверноятная красота заснеженная!

  2. elen_ibn_jam коментує:

    Вот это сказка! Замечательные пейзажи!

  3. Arguemi коментує:

    Кульный блог вы сделали. Приятно смотреть и читать. :)

  4. Дедушка коментує:

    О, новий дизайн! Фото дуже гарні, краєвидів таких дуже нам не вистачає…

    • Стежинка коментує:

      2 Дедушка
      В кожному місці є своя краса. Іноді достатньо просто підняти голову або подивитися собі під ноги ,-)
      Так, дизайн таки вирішила змінити. Щоби десь нагадувало лист паперу, на якому б могла намалювати все, що заманеться :-) Доречі, як Вам він? Особливо з точки зору зручності?

  5. vorobey коментує:

    ЭТИ ВИДЫ ВДОХНОВЛЯЮТ И ДАРЯТ ХОРОШЕЕ НАСТРОЕНИЕ ДАЖЕ В ТАКОЙ СЕРЫЙ ДЕНЬ.КАК СЕГОДНЯ.

    • Стежинка коментує:

      2 vorobey:
      Дякую! Навіть в такий похмурий день як сьогодні є теплі думки, та мрії, що обов’язково зігріють нас!
      Дякую за чудову вчорашню прогулянку!

  6. Дедушка коментує:

    Головне, щоб не заважало читати. Не заважаэ, тому норма :)

  7. Svitzaochi коментує:

    Колись там ходили, я й не підозрював про те, що з тим каменем стіко цікавого повязано!
    кльові фоти

    • Стежинка коментує:

      2 Svitzaochi:
      Дякую! Та я сама дуже розгільдяйські ставилася до всього цього. Років десять тому дуже часто в тому районі гуляли, але навіть не думала, що не вершині є фортеця. Зараз вирішила виправлятися та обходити всі фортеці Південного берегу, що збереглися. 12 штук вже відвідала :-)
      Доречі, із цим каменем от що ще пов’язане: саме в тому районі вирощують виноград, з якого роблять той самий знаменитий “мускат білий червоного каменю”. І назва вина саме завдяки цій скелі.

  8. […] Хоча можна й взимку, бо це треба постаратися, аби на Південному узбережжі Криму застати стільки снігу. […]

  9. […] Хоча можна й взимку, бо це треба постаратися, аби на Південному узбережжі Криму застати стільки снігу. […]