За рідким виключенням, не дуже полюбляю вітати із загальними святами, святами “для всіх”. В такі дні люди роблять це часто тільки тому, що треба, прийнято і т.п., а щирості в таких вітаннях – нема. Не подобається, коли починають обговорювати, що отримав смс-ок стільки-то, дзвінків – стільки-то, той-то привітав, а той-то ні… Чуже це для мене…
Люблю казати людині приємне просто так, не тому що в неї день народження, чи підвищення на роботі, чи щось таке інше, а тому що мені хочеться це сказати. І це може бути будь-який день, навіщо чекати приводу, щоб сказати приємність?
І от сьогодні 7 січня. І я Вас вітає перед усім з тим, що це чудовий день! Хоча б тому, що погода сьогодні сприяла невеличкій прогулянці від Нікіти до підніжжя Нікітської яйли та далі до Кизил-Таш.
На фото як раз він і є – Кизил-Таш, або в перекладі – Червоний Камінь. Відповідно називається і селище – Краснокам’янка. Окрім прогулянки засніженим лісом пощастило побувати й на вершині Червоного каменю та оглянути середньовічне укріплення Гелін-Кая. Але більш докладно про цю невеличку фортецю наступного разу, а зараз – кілька фоток із сьогоднішньої вилазки.
Почну з фотки Аюдагу. Доречі, і Кизил-Таш теж можна на ній побачити, якщо придивитися.
А на тому пагорбі, звідки відфотана Ведмідь-гора, ростуть шикарні кримськи сосни.
Вони старі та височезні.
О, а ці гілки… хочеться потрогати, понюхати, запам’ятати.
А от ці сосни, що навколо ущілини, ростуть прямо на Нікітській яйлі. Висока (до 1509 метрів) та з великими скельними обривами.
Ось вона, ця яйла, на панорамі. Щоб подивитися більший розмір – клацайте на фотці.
Дороги, дороги, дороги… Тут їх повно! Ось одна йде через лавандове поле. Поряд – дерева, причому одне досить дивне, бо на ньому досі є листя. Це такий вид дубу, він завжди всю зиму в листях стоїть.
Завернувши на одну з численних доріжок-стежок, побачили, що нам в іншу сторону. Але таки зрозуміли, для чого туди прийшли – щоб зробити чудові фотки на фоні Аюдага!
А та невеличка сосна – немов новорічна ялинка. І вбрання в неї справжнє, а не якась там мішура зі стекла та поліетилену :-)
#1 by Лёлик - Січень 7th, 2009 at 23:42
Какая неверноятная красота заснеженная!
#2 by Стежинка - Січень 7th, 2009 at 23:44
Спасиб, солнце!
#3 by elen_ibn_jam - Січень 8th, 2009 at 00:53
Вот это сказка! Замечательные пейзажи!
#4 by Стежинка - Січень 8th, 2009 at 12:02
2 elen_ibn_jam:
Дякую! Так, краєвиди від Бога.
#5 by Arguemi - Січень 8th, 2009 at 04:05
Кульный блог вы сделали. Приятно смотреть и читать. :)
#6 by Дедушка - Січень 8th, 2009 at 10:20
О, новий дизайн! Фото дуже гарні, краєвидів таких дуже нам не вистачає…
#7 by Стежинка - Січень 8th, 2009 at 12:05
2 Дедушка
В кожному місці є своя краса. Іноді достатньо просто підняти голову або подивитися собі під ноги ,-)
Так, дизайн таки вирішила змінити. Щоби десь нагадувало лист паперу, на якому б могла намалювати все, що заманеться :-) Доречі, як Вам він? Особливо з точки зору зручності?
#8 by vorobey - Січень 8th, 2009 at 11:24
ЭТИ ВИДЫ ВДОХНОВЛЯЮТ И ДАРЯТ ХОРОШЕЕ НАСТРОЕНИЕ ДАЖЕ В ТАКОЙ СЕРЫЙ ДЕНЬ.КАК СЕГОДНЯ.
#9 by Стежинка - Січень 8th, 2009 at 12:08
2 vorobey:
Дякую! Навіть в такий похмурий день як сьогодні є теплі думки, та мрії, що обов’язково зігріють нас!
Дякую за чудову вчорашню прогулянку!
#10 by Дедушка - Січень 8th, 2009 at 12:21
Головне, щоб не заважало читати. Не заважаэ, тому норма :)
#11 by Svitzaochi - Січень 8th, 2009 at 16:20
Колись там ходили, я й не підозрював про те, що з тим каменем стіко цікавого повязано!
кльові фоти
#12 by Стежинка - Січень 8th, 2009 at 19:36
2 Svitzaochi:
Дякую! Та я сама дуже розгільдяйські ставилася до всього цього. Років десять тому дуже часто в тому районі гуляли, але навіть не думала, що не вершині є фортеця. Зараз вирішила виправлятися та обходити всі фортеці Південного берегу, що збереглися. 12 штук вже відвідала :-)
Доречі, із цим каменем от що ще пов’язане: саме в тому районі вирощують виноград, з якого роблять той самий знаменитий “мускат білий червоного каменю”. І назва вина саме завдяки цій скелі.