На першій фотографії – таке собі деревце із володінь Сніжної королеви. Навіть маленьки листочки залило водою та заморозило так, що стало схоже на фантастичну конструцію, якусь нереальну скульптуру.
Водяться такі “скульптури” на Боткінській стежці, недалеко від водоспада Нижній Яузлар.
В перші дні Нового року дуже хотілося вибратися недалеко в гори, а саме – на цю стежку, бо щоб пройтись нею, нема потреби дертися на плато. Втім, по такій погоді не хожу сама в гори – і самій страшно, і елементарна безпека, навіть на такому протореному чотиригодинному маршруті. Але, Бог мені в той день послав янгола-охоронця в образі веселого та невгамовного Сашка. При цьому, зранку думала, що піду на стежку зовсім з іншим Сашком :-)) Він бігав як гірський … ееее…. олень, всіляко підбиваючи мене користуватися сократами (”сократ” – це місцеве слівце, яке позначає коротший, але не завжди зручніший шлях, можливо, абревіатура від “сокращающая тропа”).
Причому, здається, це не той випадок, коли у всяких походах-екскурсіях обмінюєшся телефонами, мейлами, аськами, і при цьому знаєш, що в 95% ніколи не подзвониш та не зв’яжешся.
Нєєє, сьогодні я по телефону розповідала, які різновиди тучок видніються над горами і що можна очікувати на завтра :-)))) А також терміново відправляла обіцяні фотки, про які мало не забула :-))
Доречі, на фотографії вище – водоспад Верхній Яузлар. Непогано виглядає взимку. Таким я його ще не бачила. А вище нього… оооо, це було таке чудо! Он, крізь гілки відніється білий замерзлий потік. Це неймовірна краса! На жаль, підібратися до неї неможливо – хіба що маючи альпіністське спорядження.
А це вже схили Ялтинської яйли – саме так вони виглядають зі Ставрі-Кая
А це смотровий майданчик, на захід.
Сашко на вершині Ставрі-Кая
Місце, де починається (або закінчується) Штангеєвська стежка. А місце з хрестом – там, де закінчується Боткінська.
Йдемо далі, на Штангеєвську стежку. Одне з найвидовищних місць Штангеєвської, страшні скелі із проваллям, шлях, немов пробитий посередені, зламані перила.
В той день в мене була справжня фотосесія.
Та мене ніколи ще стільки не фотографували, та й так класно! От, наприклад, така, де я над проваллям:
Мені подруга (Лёлік, привіт ,-)) сказала, що я на фотках дуже приваблива та … (ні, не буду писати яка :-)), але то закономірно на свіжому повітрі, коли навколо такі краєвиди, а ще запах кримської сосни…
Це недалеко від Учан-Су, майже прямо над ним. Пішов трохи туман і узбережжя потонуло в ньому.
Ще трішки і вже маємо повертати до цивілізації.
На Штангеєвській є один цікавий водоспад. Але зараз води в ньому зовсім немає. Трохи пізніше там буде тоненький струмочок, а ще, коли вдарять морози – льодяні гірлянди.
А ці величезні бурульки – над знаменитим найвищим водоспадом, трохи над ним, де проходить стежка.
Панорама Ялти
Зі Штангеєвської стежки добре видно скелю Учан-Су-Ісара.
Панорама Ялти була віднята саме з цієї смотрової. Знаходиться над водоспадом Учан-Су, там є скамієчка. Саме від цієї скамієчки починається підйом на стежку Тарак-Таш. Тож хто буде там вперше, не пропустіть, бо маркування початку стежки там білим по білому (ну, майже по білому, бо кримський вапняк світло-сірого кольору).
Традиційний кінець маршруту – водоспад Учан-Су.
З кожним днем намерзає більше й більше льоду.
Як на мене, чудова прогулянка вийшла :-)
#1 by weber - Січень 11th, 2009 at 19:32
Надзвичайно гарно. Деякі фотки можна на конкурси відсилати.
#2 by Стежинка - Січень 12th, 2009 at 00:22
Дякую!
А брати участь у всяких конкурсах не хочу, бо я фотографую більше для задоволення ніж для спортивного інтересу.
#3 by weber - Січень 12th, 2009 at 01:42
Та я теж але деколи приємно показати свої творіння широкому загалу. Як оце робиться тут на сайті.
#4 by vov4ik - Січень 12th, 2009 at 11:15
Дякую за дуже цікаві фотографії-такий Крим я ще ба4ів! Будь ласка продовжуй!
#5 by Стежинка - Січень 12th, 2009 at 12:59
Прошу :-)
Враховуючі гігабайтні архіви, які постійно поповнюються, продовжувати поки що є чим :-)