З весною!
Це перша побачена мною в цьому році проліска.
Вона росла у Сухої річки, поряд із незвичним джерелом.
Незвичне джерело було тому, що вода там була тепла! Градусів 15, думаю. Дуже відчувався контраст із температурою повітря (трохи вище нуля) та з температурою води у річці.
Доречі, і сама ріка своїй назві аж ніяк не відповідала – води було багато.
Вона збиралася у природні природні ванночки та падала-бігла невеличкими каскадами та водоспадами.
Ага, якщо вище або нижче за течією можна було спокійно стрибати з камінчика на камінчик для того, щоб перейти річку, то в одному місці занадто широко та глибоко – тільки роззуватися та йти вбрід. Ух, і холодненька же вода була!
Про саму ріку можна сказати наступне: починається поблизу Гончарного (Севастопольська міськрада) тече вдовж сучасної дороги Ялта-Севастополь (вірніше, це дорога прокладена трохи вище русла ріки), і впадає в Чорну річку поблизу села Черноріччя (колишній Чоргунь). Стара Севастопольська дорога проходила навіть по самому руслу ріки. Моя бабуся розповідає, що в тому місці були постійні зсуви і одного часу автобуси з Ялти не їздили в Севастополь, а доїжджали до місця зсуву, люди переходили на іншу сторону пішки і там сідали на інший автобус, який прямував до Севастополя.
[…] в Севастопольському районі, на лівому березі Сухої річки. По колишній назві села долина, де воно знаходиться […]