Мої шпалери для робочого столу

Вирішила викласти невеличку фотогалерею сюди. Озброєна власним фотіком, я ніколи (чи майже ніколи) не використовую чужих картинок. Майже до всіх нижченаведених картинок особливих методів обробки не застосовувалося. Майже всюди – тільки резайз, кроп (під мої 1280х800 ноута) та легка аншарп маск. Ліньки мені довго возитися із обробкою фотознімків для такої розгільдяйської речі, як шпалери для робочого столу :-)

Всі зображення повнорозмірні – клацайте на них, щоб побачити в більшому розмірі.

На першій фотографії – небо та дерево, якими я побачила їх в Нікітському саду. Десь на початку лютого. З листям – то дуб скельний, в нього є така особливіть, взимку одягнутим стояти. Достатньо довго в мене ця картинка стояла, бо хотілось насичених, звучних кольорів. Змінила кілька днів тому. На що змінила – дивіться наприкінці запису.

Небо та дерево

Небо та дерево

А це – Чатирдаг. Його називають кримським еверестом, бо з нього відкривається шикарний краєвид.  На ньому, на жаль, ще не була (планую, коли сніг трохи зійде), але бачила цю гору і з Научного, і з Ялтинської яйли, і з Бабугана, і з Долгоруківської яйли, і з Демерджі. За логікою, якщо стояти на Еклізі-Бурун (то найвища точка Чатирдага), то можна побачити всі, або майже всі яйли одночасно. Фотографія зроблена з Научного – селища-обсерваторії в серці Кримських гір.

Чатирдаг

Чатирдаг

А тепер із серця гір – і до моря. Мис Ай-Тодор. Зі східної його частини видно Ластівчине гніздо, а с заходу – Харакський парк. Там, крім інших цікавинок, є заповідна роща ялівця високого.  Вік окремих дерев – 1000 років. На фото значно молодші дерева, але не менш симптичні :-) Але заставка виявилася поганою – на ній не видно значків.

Харакський парк

Харакський парк

Далі – круті схили мису Ай-Тодор. Туди майже неможливо спуститися. Хоча я знаю, що деякі це роблять, сама цього ніколи не ризикувала робити. Небезпечно. Я краще подивлюся зверху, з улюбленого смотрового майданчика, який розташований поряд із маяком. Люблю приходити сюди обідати. Камінчики красиві, але довго ці шпалери в мене не затримались – із тої самої причини, що й попередні.

На мисі Ай-Тодор

На мисі Ай-Тодор

Кактуси Опунція. Вони ростуть прямо на схилах. Самі, ніхто за ними не доглядає. Пару днів подивилася на них в якості шпалер та прибрала. Занадто колюче.

Опунція

Опунція

Через те, що Харакс розташований на мисі, добре видно гори. Найкраще – Ай-Петрі. Наприклад так:

Ай-Петрі

Ай-Петрі

Або так, зі смотрового майданчика біля зламаної сосни:

Ай-Петрі

Ай-Петрі

Коли йду на роботу, то часто фотографую Ай-Петрі з однієї точки.  Зазвичай, крім всього масиву, трохи зумлю місце, де розташована скеля-відторженець Шаан-Кая. Одна з тих, що має обратний уклін 30 метрів. Там прокладений дуже складний скелелазний маршрут.

Як шпалери ця картинка мені дуже подобалася, бо дуже приємна для ока, на ній зображені симпатичні гори. А ще на ній дуже добре було видно значки.

Шаан-Кая

Шаан-Кая

А це – квітка, яка так і не стала шпалерами. Пізньоцвіт, причому доволі симпатичний екземпляр. Ніби непогано вийшло, але не сподобалось, як він виглядає не екрані ноута.  Можливо, занадто багато уваги на себе привертав.

Пізньоцвіт тіньовий

Пізньоцвіт тіньовий

Не стали шпалерами і його “брати”, що росли поряд:.

Пізньоцвіт тіньовий Пізньоцвіт тіньовий Пізньоцвіт

Доречі, росли вони на скелі-відторженці Парагільмені. Він на наступній фотографії. Ця осіння картка протрималася в мене пару тижнів. Щоправда, всі значки я пересунула праворуч, але що не зробиш заради хорошої картинки?

Парагільмен

Парагільмен

Майже так само симпатично виглядали й дві інші фотографії Парагільмена. От звідси відно скелю, а внизу – дорогу й море, пагорб – Кастель та трохи Алушти.

Парагільмен

Парагільмен

А от звідси – скелю з ялівцями і трохи пагорбів внизу.

Парагільмен

Парагільмен

Десь на тиждень прижилася й наступна картка. Вона теж пов’язана з Парагільменом – бо знята з його вершини. Скеля, що тут видно – Куш-Кая. Але це не та знаменита Куш-Кая на мисі Айя. Бо це північний схід Бабугану. Ліворуч від бабуганської Куш-Каї (в перекладі – пташина скеля) проходить перевал Талма-богаз, із дуже зручною стежкою та джерелом.

Куш-Кая на Бабугані

Куш-Кая на Бабугані

А от – ще одна пташина скеля. При підйомі на Ставрі-Кая, Боткінською стежкою.

Пташина скеля на Боткінській стежці

Пташина скеля на Боткінській стежці

Боткінська стежка багата на краєвиди  – ось ці схили Ялтинської яйли теж можна побачити з неї. Схили красиві, але для комп’ютерних шпалер, на жаль, виявилися мало придатними. Пару днів – максимум.

Гори над Ялтою

Гори над Ялтою

А ось це же вид з вершини Ставрі-Кая. Саме тут закінчується Боткінська стежка.

Ставрі-Кая

Ставрі-Кая

А це – Ставрі-Кая з іншого ракурсу. Неподалік від початку Боткінської стежки. Цей скупий зимовий пейзаж вірно служив мені шпалерами майже весь січень. Якісь “рога” стирчали посередині, але мені вони ажніяк не заважали :-)

Ставрі-Кая

Ставрі-Кая

Піднявшись Боткінською стежкою на Ставрі-Кая, часто логічно продовжують свій шлях Штангєєвською стежкою, до найвищого водоспаду України. Цей кадр якраз зроблений на скелі над водоспадом.

Штангеєвська стежка

Штангеєвська стежка

А це вже в Ялті. Ялтинський маяк. І надзвичайної краси хмара. Ці шпалери теж довго в мене стояли, пару тижнів, не менше.  Вона в мене асоціювалася зі світлом та теплом, хоч в той самий момент в горах було повно снігу.

Зимова Ялта

Зимова Ялта

Кілька днів тому думала на що змінити нікітське дерево. Спочатку підготувала таку фотку. Вид на Байдарську долину та Чорноріченське водосховище. На передньому плані – дерево, що росте на Сандик-Кая. Це така гора (ще називають Сундук, доречі, воно так і перекладається), на якій розташоване городище князівства Феодоро. Звичайно, залишилось від нього небагато. Але ті руїни мені дуже сподобалися, вони  красиві. Та й місце хороше.

Мені подобається ця фотографія, але прибрала з робочого столу майже одразу – занадто вже багато привертає увагу на фоні занадто гарного пейзажу занадто одиноке дерево.

Вид на Байдарську долину

Вид на Байдарську долину

Замість дерева поставила інший пейзаж. Якщо йти від перевалу Бечко, що зв’язує Байдарську та Бельбецьку долини, в напрямку Сандик-Кая, то на північному заході можна побачити такі гори. В центрі – гора Два Татарина (736 м). Дерева того ранку були вкриті інеєм. Ніколи не бачила такого інею і в такій кількості. Справжня зимова казка!

Кая-Баш (Два Татарина)

Два Татарина

Ось і стоїть в мене зараз в якості комп’ютерних шпалер ця зимова холодна фотографія. На честь весни можна було б поставити щось веселіше, але не тягне зараз на яскраві емоційні картки. Краще такий спокійний пейзаж.

Випадкові записи:

5 Comments

  1. weber коментує:

    О це так добірка. Гарні фото!!!!!!!!!

    • Стежинка коментує:

      Дякую! На щастя, щоб відібрати фото, багато часу не потрібно було – всі старі шпалери зберігаються в одному місці :-)

  2. weber коментує:

    Теж звик ставити на шпалери власні фото.

  3. elen_ibn_jam коментує:

    Здорово! Замечательная подборка!
    Я чаще всего выбираю что-то, что не сильно бросается в глаза – нечто нейтральное и чаще всего бессюжетное. А у вас – великолепные пейзажи, которые хочется долго рассматривать. Действительно, обои говорят о характере человека!

    • Стежинка коментує:

      Спасибо!
      По большей части я стараюсь ставить фотографии, на которых были бы хорошо видны значки, а всё остальное – по настроению. А настроение бывает разное :-)