День за днем, листок за пелюстком…

От і сьогодні вночі нападало трохи. В горах – снігу, а на березі – дощу, смішавшись із пелюстками мигдалю, що відцвітає.

І квітки аличі вже є.

По дорозі на роботу можна все побачити. Якщо знаєш куди дивитися.

І знову Ай-Петрі, з того самого місця, побачена сотні разів на рік, але яка ніколи не набридає. Бо кожен день інакше ростуть дерева, інакше лягає світло, інакше літять хмари. І кожного для інакший стаєш сам.

А по дорозі – знов нові квіти аличі, на кожному кроці, понад будь-якою стежкою та доріжкою.

І знов ті самі творіння рук людських. От красива церква з потворною прибудовою, і газовою трубою поряд.

А от знов мигдаль. Березень – це час мигдалю та аличі, з їх ніжним запахом квітів, таким що йдеш і розумієш – навколо весна. Скільки б не було зараз снігу на яйлах…

Випадкові записи: