Є вітру трохи

сьогодні. Він пронизує, уносить геть тепло, яке щедро дарує квітневе сонце. Це видно по усіх деревах, що відсвічують променями та одночасно гнуться  та дрижать.  Це видно і по морю, яке  з усіх смотрових площадок Харакського парку виглядає однаково суворим і однаково не запрошує до себе ближче.

Нічого, скоро буде зовсім тепло.  А зараз, прямо в ці дні, цвітуть деревовидні півонії.

Їх тут кілька кущів різного кольору.

Вовсю цвітуть темно-бордові. Іноді біля них мало не черга бажаючих сфотографуватися.

І великий кущ півоній фіолетово-бузкового кольору.

Теж доволі симпатичні та ніжні.

А найбільший кущ тільки-но починає розпускатися. Тут будуть рожеві квітки.

І йому не завадить ані вітер, ані холод, ані навіть непривітні хвилі в кількадесятках метрів.

Бо все минає. Життєві негоди, вітри марних надій та холодні дні без світла щирих усмішок навколо. А залишиться кілька квіток зі свіжими пелюстками, що підморгнуть променем квітневого сонця.

Випадкові записи: