Мандрівник Евлія Челебі

Цією публікацією починаю новий розділ на Кримській стежинці – “Література”.  Буду тут публікувати невеличкі огляди книжок, путівників, карт та іншої друкованої продукції, якою користуюсь, яку читаю, проглядаю. Це будуть і новинки книжкового ринку, і старі добрі затерті паперові друзі.

І відкрити рубрику вирішила чудовою книгою легендарного турецького мандрівника  XVII століття Евлії Челебі. Тоді не було сайтів і блогів, які ведуть більшість із сучасних мандрівників, але бажання поділитися з іншими та запам’ятати було таким сильним, що він вів звичайний паперовий щоденник, в якому залишав нотатки про побачене.

Эвлия Челеби. Книга путешествия. Крым и сопредельные области. (Извлечения из сочинения турецкого путешественника XVII века). – Изд. 2-е, исправленное и дополненное. – Симферополь: издательство “ДОЛЯ”, 2008. – 272 с., ил.

Це наукове видання, переклад зроблений кандидатом філологічних наук Євгеном Бахревським, ним же написана вступна стаття з короткою біографією мандрівника, а також коментарі. Але це жодним чином не означає, що воно нудне й нецікаве. Навпаки, з перших сторінок немов занурюєшся у море подій кількасотрічної давнини, у людські взаємини, звички, закони.

Оригінал книги неодноразово переписувався й перевидавався, а даний переклад був зроблений зі стамбульського видання 1928 року та звірений по копії рукопису “сін” з бібліотеки палацу Топ-Капи, який зараз визнається одним з найближчих до оригіналу.

фрагмент рукопису

За своє життя Евлія відвідав силу численну місць (це далеко не повний перелік): Кріт, неодноразово бував на Північному Кавказі, у Криму, приймав участь в осаді Азову, бував в Очакові (тоді – фортеця Озю), в багатьох болгарських містах (Софія, Тирново та ін.), мандрував Анатолією. Бував в Угорщині, Боснії й Албанії, у Валахії й Молдавії, Фракії, Македонії й Фесалії. Також не обійшов стороною Сирію, Ліван і Палестину, через Іран добирався в Багдад.Близько 8 років жив у Єгипті, тим часом відвідуючи близькі держави, та систематизуючи та впорядковуючи свої нотатки.

У своїй книзі він не обійшов увагою й українські землі, а також землі нашого північно-східного сусіда. Як зазначено у вступі до даного видання: ” Эвлия поражается размерами земель, подвластных «московскому королю», множеству народов, их населяющих. Проанализировав потенциал Московского государства, опытный путешественник и пытливый наблюдатель пришел к выводу о его могуществе и вытекающей отсюда опасности для Крыма и всей Османской империи. Эвлия был первым, кто объективно оценил угрозу для своей страны с Севера и предупреждал о ней.”

Евлія так і не завершив всою працю, але, тим не менш, вона не пропала і невдовзі післі смерті мандрівника було зроблено кілька копій. Книга не була популярна. Це зараз ми звикли до блогів – щоденників-нотатників мандрівників, а тоді такий жанр був новим і серйозно не сприймався. Але пізніше на книгу звернули увагу вже вчені: історики, філологи, етнографи.

Тому що ця книга – як величезний скарб, з якого можна нескінченно діставати діаманти історій та метал людських душ, що відійшли в минуле. І все це з допомогою слова, вміння помітити та передати побачене та почуте.

В даному виданні кільканадцять ілюстрацій, з яких можна уявити, як раніше виглядав Крим – це картини художників ХІХ століття: Сумарокова, Боссолі, Раффе та інших.

Щось змінилося, а щось не дуже.

Втім, у будь-якому випадку ці ілюстрації не відображують того, що побачив Евлія Челебі на своєму шляху, бо жив на пару століть раніше. А відображують тільки його власні живі слова, які знову  звучать крізь багато років:

————————————————-

Описание залива вольной души –

крепости Балаклава, места спокойного

Татарский народ называет её Балыклагы-керман. По словам летописцев Джанэвы, то есть летописцев генуэзских неверных, эту крепость Балаклаву построил в 882 году до рождения величайшего из пророков, при смерти Искандера Великого, в страхе перед несчастными заблудшими Салсалами король крепости под названием Джанэва, что на языке генуэзском означает … Из-за обилия рыбы народ татарский называет её Балыклагы.
Затем, в … году, в эпоху султана Баезида Вели великий военачальник Гедик Ахмед-паша при содействии Менгли Герай-хана силой и мощью взяд её могучей дланью из рук генуэзских франков. Один из вельмож генуэзского бана убежал в Азов по Черному морю. В море вельможу генуэзского бана перехватили и взяли в плен вместе с пятьюстами кораблей. Это подробно описано в татарских историях.
Теперь эта крепость Балаклава, по распоряжению Баезида Вели, является воеводством кефинского паши, а также каза, которое получает сто пятьдесят акче поддержки от рода Османов. Она не относится к каза могущественных ханов. Здесь нет ни шейх-уль-ислама, ни главы шерифов, ни начальника сипахиев, ни предводителя капукулу. Фетвы они получают либо из Кефе, либо от муфтия Бахчисарая. Единственный правитель здесь – эмин таможни, [в управлении которого] большой залив и древний порт. Ещё один чиновник здесь – комендант крепости, [которому подчиняется] всего сто восемьдесят стражников крепости.
Вид крепости. В юго-восточной стороне порта, на голых красных скалах, громоздящихся друг на друга, стоит высокая неприступная крепость треугольной формы, построенная на неровном месте – строение из камня, подобное шаддавскому. В восточной её стороне голые красные скалы настолько высоки, что от морского побережья и до высокой вершины их размер – пятьсот строительных аршинов. Это горы Айайя. Горы эти высокие, подобные горам Синопа, то есть горам Синап в Анатолии и Белградским горам в Румелии, которые за триста миль отсюда, но похожи на горы Балаклавы. А цитадель Балаклавы – такая же высокая, как и те высокие крепости. Если человек посмотрит из этой крепости на Черное море, корабли на море покажутся ему мухами. На вершине высокой башни внутри этой изящной цитадели от весенних дней до начала зимы в течении шести месяцев горит светильник с десятью фитилями. Суда, идущие по морю, увидев этот маяк, знают, что это – крепость Балаклава. Они направляются к нему, входят в гавань Балаклавы и пребывают там в безопасности. Но после ноября суда по Черному морю ходить не могут, потому что это – поистине Черное море. Разве что маленькие суда ходят в некоторых местах возле берега.


——————————————–

Випадкові записи:

    2 Comments

    1. Вовка сказав:

      Щось малувато на Вашому блозі про Балаклаву

      • Ольга сказав:

        В Криму тисячі цікавих місць, але час, щоб написати статті та фотозвіти, на жаль, обмежений.
        І Балаклава – одне з моїх улюблених міст, а про улюблене писати важче.