Сосняк. Зупинка

По дорозі в Ялту, коли далеко позаду залишився Ангарський перевал, Алушта, Партеніт і купа південнобережних селищ, або просто повертаючись з відвідань Нікітського саду, з вікна автобуса або тролейбуса можна побачити одну з мозаїчних автобусних зупинок.

Вона набагато цікавіша, аніж попередня “Ботанічна”, що позначає селище Нікіту, але, на жаль, занедбана та постраждала від вандалізму.

Є продовженням стіни та одночасно немов підпираючи схил, вона оберігає людей від дощу та вітру, дозволяє дочекатися потрібного транспорту. Його тут багато: Південнобережне шосе як-ніяк.

Розгледіти щось важко, я трохи підретушувала, аби можна було краще роздивитись центральну частину. Зображені дерева та лисичка, що біжить по лісу. У правій частині добре видно голуба.

Боковинкам пощастило більше –  ліворуч симпатичне оленятко з квітками та птахом.

Праворуч – білочка і… знову ж квіти та мальовниче гіллясте дерево. Зроблено з різних матеріалів: смальти, природного каменю, навіть уламків плитки.

Мабуть, це відображає сучасний стан санаторію, який теж доволі занедбаний. Але зараз, як не крути,  зупинка – громадська власність, і на ній, як і на багатьох інших, люди проводять багато часу.

Рука реставраторів, або хоча б відновлювачів, не торкнулася її, максимум що робиться – це фарбування скамійки, підновлення назви та побілка з пульверизатору із частковим псуванням мозаїки. Добре, хоч не додумалися її повністю фарбою замазати (а буває і таке!)

Хочеться, аби вона була трохи в кращому стані. Є ж хороші приклади – Резервне, Гончарне.

Випадкові записи: