Пам’ятник будівельникам дороги

Сьогодні я розповім Вам про зупинку. Само собою, як завжди, не про звичайну зупинку.  Але не про мозаїчну, як минулий раз.  Власне, саме скамійка, сміттярка, пару стовбів та дах від дощу нічого примітного не представляють (хоча під час дощу вони якраз привертають найбільше уваги тих, хто забув вдома парасольку). А от те, що знаходиться поряд…

Але по порядку. Зупинка називається Верхній Місхор, розташована вона на Севастопольському шосе, так званій Верхній дорозі. Є ще вища – Траса, яка взагалі-то насправді Південнобережне шосе. Так вже склалося. Тут її кличуть Верхньою, хоч насправді найвищою серед доріг, що йдуть вздовж Південного берегу Криму, вона стане тільки після Алупки, коли перетне шосе та спрямує шлях подорожуючих нею ближче до гір, іноді підходячи до скельних обривів Головної гряди.

Дорога, яка зв’язала багато південнобережних сел, була  завершена у 1848 році. Вона і зараз є головною вулицею багатьох селищ, але нумерація будинків у кожному окрема, а не наскрізна, тому, шукаючи адресу, треба обов’язково уточнювати, в якому це селищі, особливо якщо вони розташовані поряд та майже злилися в один населений пункт.

Необхідність дороги очевидна:  Ялта, якій надали статус міста, курорт, що розвивається, відповідно, будівництво маєтків. До речі, тоді як і зараз було багато махінацій із продажем землі, із захмарними цінами на проживання. Вже тоді писали книжки, в яких порівнювали Ялтинський курорт і французьку рів’єру за якістю розміщення, сервісом, цінами.

Але повернемося до пам’ятника. Відреставрували його недавно. Стоїть чистенький (але періодично доводиться вичищати фонтан від пластикових пляшок та іншого сміття).

Колись поряд був чудовий оглядовий майданчик, але зараз внизу побудували магазин, тому крім даху, побачити можна мало. Краще використати для оглядин місцевості майданчик самого пам’ятника. Дещо цікаве побачити можна. Наприклад, початок вулиці Южная, що серпантинами в’ється Місхором вздовж старих будинків майже до самого берегу.

Або мис Ай-Тодор, що знаменитий своїми Ластівчиним гніздом, Давньоримською фортецею Харакс та однойменним парком.

А ще – Юсуповським палацем, що багато років був однією із закритих державних дач, а в часи незалежності – готелем для обраних. Та й зараз туди попасти дуже важко. А шкода, бо це одне з творінь геніального архітектора Миколи Краснова, завдяки якому Південний берег Криму (і не тільки він) може похвалитися чудовими будівлями. Надзвичайно добре, коли головним архітектором міста стає така талановита, добросовісна та працьовита людина, а він пропрацював на цій посаді (головного архітектора Ялти) багато років.

Від зупинки вище – дільнична колись лікарня, а тепер – амбулаторія, ще старі вулички Місхору з чудовими краєвидами на гори та море і неспішний підйом.

Не проходьте та не проїжджайте повз,зупиніться на хвильку, щоб побачити його – це пам’ятник тим, хто будував для Вас цю дорогу. І дорозі цій вже півтори сотні років.


—-
На гугль-мапі: Пам’ятник будівельникам дороги Севастопольське шосе.

Випадкові записи: