Author Archive
Скеля-топор
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Море , Серпень 8, 2009
Знаходиться на Караул-Оба, екологічна стежка проходить якраз повз неї. Цікава, по-перше, своєю формою, а по-друге, тим, що прямо на ній росте сосна. Назвичайна тут, але звичайна в цілому на узбережжі між Судаком та Веселим сосна Судацька, або Станкевича, названа за іменем вченого-відкривача. Цей вид сосни в дикому середовищі залишився тільки тут та на мисі Айя.
Але повернемось до наших баранів камінчика. Камінь-скеля ще буде стояти довго, а от сосна, як я помітила три тижні тому, засохла. Але що поробиш – ґрунт не той.
Розташування: Судацький район, між селищем Веселим та Новий Світ. На гугл-картах.
Мис Мартьян. Куточок дикої природи
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Каляки-маляки, Море , Серпень 5, 2009
Він справжній малютка порівняно з іншими, – найменший заповідник в Україні. Його площа складає всього лише 240 га, з яких половина – це берег, а ще половина – акваторія Чорного моря.
Мис розташований на схід від Ялти, він є продовженням хребту Нікітська яйла. Цей хребет знаймий всім, хто бував у Ялті, бо саме він піднімається на висоту більше 1400 метрів, захищаючи від вітрів ялтинський амфітеатр зі сходу та північного сходу.
Нова структура рубрик на блозі
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Слова , Серпень 5, 2009
Зробила невеличке впорядкування категорій (рубрик) блогу, заодно і трохи їх розширила. Результат можна побачити праворуч у сайдбарі. На сьогодні опубліковано вже більше 300 записів, тож для легшої навігації виникла потреба зробити підкатегорії. Основні зміни торкнулись “Кримських гір” та рубрики “Цивілізація”:
Вершини
Водоспади
Долини
Перевали
Стежки
Шляхи
Яйли
Автобусні зупинки
Маєтки й палаци
Печерні міста
Поселення
Сади й парки
Фортеці
Храми
Можливо, буду змінювати ще щось, але правки будуть незначні. Також я з радістю приймаю всі зауваження та пропозиції
І приємного всім перегляду!
Шпалери. Краснокам’янка
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Шпалери , Серпень 5, 2009
Друзі та знайомі часто просять мене про фотографії, з тих що були опубліковані на сайті, але більшого розміру, щоб можна було поставити собі як шпалери на робочий стіл. Я не претендую на велику якість зображень (бо всі фотографії зроблені компактом), але дещо цікаве знайти можна. Сьогодні – кілька штук з позаминулого запису про середньовічне укріплення на скелі Кизил-Таш.
 |
4:3 - 1600х1200, 1280х960, 1152х864, 1024х768
5:4 – 1280х1024 |
 |
4:3 - 1600х1200, 1280х960, 1152х864, 1024х768
5:4 – 1280х1024 |
 |
4:3 - 1600х1200, 1280х960, 1152х864, 1024х768
5:4 – 1280х1024 |
 |
4:3 - 1600х1200, 1280х960, 1152х864, 1024х768
5:4 – 1280х1024 |
Немов два метелики
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Каляки-маляки, Квіти , Липень 30, 2009
На додаток до 3-х етюдів, ще один, із сірійською розою:
Дві штуки. В полудень, у спеку квітки прикриваються, захищаючить від гарячого повітря. Щоб ближче до вечора та вранці знов розпустити своє святкове вбрання.
Гелін-Кая. Загублений у часі
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Каляки-маляки, Фортеці , Липень 27, 2009
Гелін-Кая, або Кизил-Таш – середньовічне укріплення, що розташоване недалеко від Ялти, у селищі Краснокам’янка. Невідомо, чи це стара назва, а теперешнє перекладається з кримськотатарської як Червоний камінь, через розташування на мальовничій, відокремленій від сусідніх хребтів скелі.
Можливо, в когось виникне асоціяція із знаменитим вином, і він не помилиться: так, саме в цьому місці росте виноград, з якого виробляють Мускат білий червоного каменю – солодке південнобережне вино, що отримало купу нагород, вино, що має неповторний смак та букет.
Сірійська троянда
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Каляки-маляки, Квіти , Липень 21, 2009
Взагалі-то правильна назва – це гібіскус сірійський, але в нас її інакше ніж сірійською розою не називають :-)
Чудово росте, крисиво цвіте (буває білого, темно-рожевого, бузкового та перехідних між ними кольорів) і тому її садять всюди на Південному березі. І в мене на квітнику теж є. Зараз період найпишнішого цвітіння, і тому не витримала і в неділю рано-вранці прямо особливо не вставаючи з ліжка, зробила три етюди.
№1.
Ця найбільш класична. Білі квіти на білому папері, кольори – наближені до реальності, і взагалі, “як вчили в школі”.
Мандрівник Евлія Челебі
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Література , Липень 17, 2009
Цією публікацією починаю новий розділ на Кримській стежинці – “Література”. Буду тут публікувати невеличкі огляди книжок, путівників, карт та іншої друкованої продукції, якою користуюсь, яку читаю, проглядаю. Це будуть і новинки книжкового ринку, і старі добрі затерті паперові друзі.
І відкрити рубрику вирішила чудовою книгою легендарного турецького мандрівника XVII століття Евлії Челебі. Тоді не було сайтів і блогів, які ведуть більшість із сучасних мандрівників, але бажання поділитися з іншими та запам’ятати було таким сильним, що він вів звичайний паперовий щоденник, в якому залишав нотатки про побачене.
Эвлия Челеби. Книга путешествия. Крым и сопредельные области. (Извлечения из сочинения турецкого путешественника XVII века). – Изд. 2-е, исправленное и дополненное. – Симферополь: издательство “ДОЛЯ”, 2008. – 272 с., ил.
В одній з бухт Меганома
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Каляки-маляки, Море , Липень 14, 2009
Пастельний етюд. Роблено в неділю, сидячи на березі моря в одній з бухт Меганома, – десь на самому півдні мису, де не ловить мобільний зв’язок і де панує абсолютний спокій. Там хочеться жити, та дехто так і робить, зупиняючись із палатками на кілька днів, тижнів, а іноді навіть на все літо. Бо Меганом манить до себе, і тих, хто хоч раз там побував, манить туди знов і знов. Подалі від цивілізації і ближче до найчистішого на світі моря та найкращих природних галькових пляжів.
Папір, пастель, 22 х 31 см.
На Меганомі
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Море , Липень 13, 2009
Кажуть, що це місце з особливою енергетикою. Можливо, це правда, бо коли хоч раз побував там, тягне знову. Посидіти на березі моря, піднятися на мис, роздивитися гірські масиви головної гряди, мальовничі скелі. І видимі, і ті що потонули в літній димці: Ай-Петрі, Бабуган, Нікітський хребет, Аюдаг, Караул-Оба – скільки їх там? Вони то випливають з марева, то знов ховаються у спектотному липневому повітрі…
