Чайки

Коли відбирала фотографії  до попереднього запису про виноград, зі свого минулорічного вересневого архіву, натрапила на кілька світлин про море й чайки.

Зроблені вони не дуже впевнено, бо це було кілька днів по тому,  як купила новий цифровик, і натискала на кнопки та робила налаштування переважно інтуїтивно. Але, сподіваюсь, настрій вони передають. Коли передивлялася ці фотки, то самій заходілося знов поїхати на Чобан-Куле та в Морське, побродити берегом моря.

Зараз там не дуже багато народу, хоча є любителі вересневого відпочинку. І я їх повністю підтримую – вересень – найкращий місяць в Криму. Серед інших одинадцяти найкращих :-)

Читати далі…

Час винограду

За що я люблю кінець літа та осінь – так це за виноград. Ізабелла, Шасла, Чауш, Каталон, Музак, Аркадія, Кардинал, Хусейне, різноманітні мускати та багато інших сортів винограду дозволяють відчути себе падішахом та провести повноцінну ампелотерапію.

Ампелотерапія – це такий різновид лікування.Мій найулюбленіший. Згідного нього щоденно треба з’їдати 400-1000 (а іноді й більше) грам винограду. Благо, є з чого вибрати: і купити можна, і дома кілька сортів є. Мої найулюбленіші – це Чауш та Музак. Ах да, мало не забула – Мускат Олександрійський – шкірка в нього, можливо, й не найтонша, але його аромат – це щось за межею задоволення.

Читати далі…

Один з хапхальських водоспадів

У травні, тож води достатньо. Один з багатьох, але по-своєму прекрасний. В Хапхал варто йти не тільки заради відомого кримського найповноводнішого Джур-Джура. Біля кожного поворота, порога, уступа річки Улу-Узень та її джерел хочеться зупинитись та насолоджуватися спогляданням води. І атмосфера цьому сприяє – щільна завіса буковим листям від зайвого сонця. А там, де промені таки пробираються до поверхні, вода починає світитися тисячами дорогоцінних камінців.

Фотошпалери. Мис Мартьян

Щось задощило останнім часом – перші ознаки осені. Ще буде спека, ще буде тепле море… так, море. Найбільше люблю плавати у травні-червні та вересні-жовтні. Вода чиста, освіжає, нема натовпів. Мене ще чекає півтора місяці купального сезону.

Але й влітку буває непогано, можна отримати справжнє задоволення від руху гарячого повітря, яке зігріває тіло. Головне не переборщити і вчасно пірнути у воду, що, здається, не має краю, випробувати  свої сили у подоланні нетвердої поверхні та сховатися в тінь, подалі від розпеченого диску, що піднімається вище й вище.

Вашій увазі – як раз кілька літніх фотографій моря, зазнятих на мисі Мартьян. Останню я навіть поставила шпалерами й собі, на робочий комп. Цього літа на Мартьяні була двічі, з дуже приємною компанією,  і  тому залишились приємні спогади не тільки від прекрасного мису.

4:31600х1200, 1280х960, 1152х864, 1024х7685:41280х1024

8:51680х1050, 1440х900, 1280х800

Читати далі…

BlogDay 2009

Блогосфера не була би слогосферою, якби не видумала для себе професійне свято :-) Останній день календарного літа (саме календарного, бо у нас в Криму ще як мінімум місяць-два буде тепле море та хороша погода) був обраний не випадково. Цифри 3108 можуть нагадати за своїм начертанням слово Blog.

Церез те, що “Кримська стежинка” ведеться переважно у  блог-форматі, то вважаю це свято своїм також і з задоволенням долучаюсь до традиційного в цей день флеш-мобу.  Суть його в тому, що обираються 5 блогів (з тих, що читаєш давно, або навіть дізнався нещодавно) та про них розвопідаєш читачам. Скажу відверто – обрати мені було складно. Дууууже складно. Бо хочеться розповісти не про 5, а про 20 цікавих блогів, їх авторів, про інформацію, яку там отримую.

Але правила є правила – треба тільки п’ять.

1. Ленкина нетленка – Фотографічні та просто буденні нотатки жительки міста Саки. Дуже приємний та життєрадісний блог, неможливо довго сумувати, коли його читаєш! Хто зна, може це спеціально і не просто так, бо авторка – професійний педагог.

2. Крымский блог –  Невеликі статті кримського журналістов  про цікавинки півострова. Розповіді про культурну спадщину межуються із замітками про політичні реалії. Недолік блогу – погана навігація.

3. Крым на Перекоп.инфо – Ще один, практично сайт (але всі атрибуту блогу – регулярне оновлення та підписка він має, нові статті додаються саме в такому форматі) про Крим.

4. (– видалено –)

5. Muzyka sniv – Дуже серйозно, культурологічно та філосовськи (але не без гумору). Особливо якщо стосується української (і не тільки) спадщини. Це місце мого культурного відпочинку. Хоча дискусії там можуть бути дуже гарячими та емоційними. На щастя, його автор мені поки що все пробачає :-)

Залишки історії

Крим завойовувало багато народів. Хтось залишився, а сліди інших є тільки в книгах істориків та мандрівників. Хочеться спитати – а як же будинки, фортеці? – Щось має бути? Так, воно і є.  На узбережжі будувалось багато укріплень – і щоб охороняти перевали, і біля зручних бухт-гаваней, і для контролю за найближчими пагорбами. Тільки на Південному березі кілька десятків. Хоча хто зна, може й більше.

Але кожен наступний народ знищував надбання попереднього, і висмоктував всі сили з півострова. Чи будемо ми такими самими, що знищують та кидають напризволяще історичні пам’ятки? Чи залишимо після себе трохи більше про попередні поселення, аніж писемні згадки, що там-то і тут-во стояв храм, фортеця, місто etc.?

P.S.: На фото – те, що залишилось від більшості Південнобережних укріплень-ісарів, в данному випадку – Рускофіль-кале, що на мисі Мартьян.

Вітаю Вас із Днем незалежності України!

Так вийшло, що у нас в родині це свято відзначають кожен рік. Але з іншої причини – в мене та моєї любимої бабусі теж день народження. Тому вже 18 років користуємося всіма перевагами вихідного дня :-)

І перевагами державного свята. В 1994 році в Криму була жорстока посуха, води не було ніде: пересохли річки, струмки, навіть старі джерела (з деяких в той рік пішла вода і вони досі не можуть відновитися). А на День незалежності дали воду. Це було справжнє свято! Сьогодні, щоправда, води не було вже о 8 ранку :-(

Часто доводиться стикатися із проблемами набагато більшими і серйознішими, аніж подача води по графіку. Але попри всі негаразди я люблю країну, в якій живу.


(на фото – Варнутська долина, де знаходяться села Гончарне, Резервне Севастопольської міськради. Зроблено після прогулянки мисом Айя, в той похмурий день нарешті вийшло сонце та з’явилась веселка :-))

Цінуйте свою свободу та незалежність. І з ким би Ви не були, де б не жили – нехай в душі живе свобода.

А ще – любіть. Навіть тоді, коли це незручно, коли нема надії ні на що, коли раз за разом натикаєшся на глуху, непробивну стіну. Кохання робить нас людьми набагато більше, аніж всі здобутки цивілізації разом узяті. Воно змушує постійно розвиватись, рухатися вперед, творити.

От і “Кримська стежинка” з’явилась багато в чому завдячуючи любові. Хоча б моєї давньої любові до української мови та любові до кримської природи. Завдяки цьому я зараз в малозайнятій ніші сайтів про Крим, які зроблені державною мовою :-) І збираюсь розвивати блог-сайт далі, бо накопичилось багато інформації та фотографій, якими хочеться поділитись.

Любові Вам і щастя!

Шайтан-Мердвень – Чортові сходи

Один з найвідоміших перевалів головної гряди Кримських гір. Чортові сходи використовувалися щонайменш 2 тисячі років, а можливо, й більше – бо недалеко знайдено стоянки древньої людини.

Шайтан-Мердвень – це кримськотатарська назва, раніше перевал йменувався Скала. В назві знаходиться і пояснення, і опис – дійсно, підйом схожий на подорожування величезними сходами, із 40-ка поворотами.  Іноді здається, що то справа людських рук, але насправді будівельником Сходів є природа, а людина всього лише трохи вдосконалила. Попри руйнування, можна розгледіти де-не-де крепіди та залишки бокових стін.

Читати далі…

Мій Крим на мапах гугл

“Кримська стежинка”, здається, досягла тієї стадії, коли час заводити власну мапу з посиланнями на вже опубліковані сторінки. Бо для людини, не дуже знайомої з Кримом, буває незрозуміло та важко знайти той чи інший об’єкт, стежку, культурно-історичну цікавинку. І ще важче зорієнтуватися, що ж знаходиться поряд з вже знайомими місцями. Тому я й почала наносити все на мапу.

Для цієї справи були обрані гугл-мапи, бо мають кілька переваг: вони достатньо детальні, для їх редагування не треба мати спеціальні навички програмування, вони вільні для використання, є можливіть зробити посилання на кожній мітці.

Зараз нанесений та прив’язаний до сторінок сайту район Ялти, за кілька днів з’являться й інші.


Подивитись Кримська стежинка на мапі більшого розміру

Як користуватися: Читати далі…

Піднятись над марнотами життя

Ранок на Ялтинській яйлі, квітень 2009 р. Поблизу перевалу Стіля-богаз.

Це прямо над Ялтою, якщо підійти ближче до прірви, то можна її побачити.  З гір видно Ай-Петрі, а ще – Могабі, хребти Іограф та Кизил-Кая. Завдяки тому, що Головна гряда Кримських гір не обривається всюди однією стіною, а від неї відходять маленькі хребти-гребінці, що закінчуються в морі мисами (про один такий – Мартьян, я писала кілька днів тому), є можливість прокласти стежку на яйлу. Іноді ці стежки-перевали навіть придатні для машин. В інших місцях піднятися на плато набагато складніше, і стежки, відповідно, крутіші та обривчасті.

++ така сама фотка з підписами гір та ще одна для тих, хто  не боїться висоти.

Читати далі…