Category: Кримські гори

Ангарський з висоти Чатирдагу

Ангарський перевал – повз нього, цією дорогою їхали всі, чий шлях лежав на Південний берег, з Сімферополя в Алушту. Така звична дорога, хороша, підтримується в належному стані. І не завжди можна усвідомити, що це справжня гірська дорога.  Тому ось вам фотографія зверху, з плато Чатирдагу.

Навпроти – Демерджі-яйла, а внизу – дорога через перевал, що йде долиною річки Ангара. Праворуч світла пляма з будівлями – найвища точка перевалу, 752 метри над рівнем моря.

Читати далі…

Каміння, що слідкує за людським часом

Бельбецькі ворота… Величезні скелі, що піднімаються над берегами річки. І навіть пальці не піднімаються надрукувати, що “однієї з річок”. Бо вона особлива. Її долина древня, гори навколо прекрасні та навіть назва говорить про давні часи. Бельбек – одна з небагатьох готських назв, що залишилися, перекладається як ” джерело сокири”.

І так приємно сидіти тут, біля обриву, споглядаючи як внизу пливе життя. Та намагаючись розгадати, куди дивляться 2 кам’яні обличчя:  одне –  чоловіче, а друге трохи менше – або дитяче, або жіноче.

Охороняють долину? Чи це двоє закоханих? Таємницю залишили ті, хто будував Сюйренську фортецю, що знаходиться в кільках сотнях кроків.

Пам’ятник будівельникам дороги

Сьогодні я розповім Вам про зупинку. Само собою, як завжди, не про звичайну зупинку.  Але не про мозаїчну, як минулий раз.  Власне, саме скамійка, сміттярка, пару стовбів та дах від дощу нічого примітного не представляють (хоча під час дощу вони якраз привертають найбільше уваги тих, хто забув вдома парасольку). А от те, що знаходиться поряд…

Але по порядку. Зупинка називається Верхній Місхор, розташована вона на Севастопольському шосе, так званій Верхній дорозі. Є ще вища – Траса, яка взагалі-то насправді Південнобережне шосе. Так вже склалося. Тут її кличуть Верхньою, хоч насправді найвищою серед доріг, що йдуть вздовж Південного берегу Криму, вона стане тільки після Алупки, коли перетне шосе та спрямує шлях подорожуючих нею ближче до гір, іноді підходячи до скельних обривів Головної гряди.

Читати далі…

Нікітська розщелина

Для того, щоб відвідати селище Нікіту, що недалеко від Ялти, не треба шукати особливі причини. Тут тобі й чудо рук людьких – Нікітський сад (в якому, доречі, вже починають цвісти хризантеми), і парк Монтодор,  і заповідник Мис Мартьян. Але зараз піде мова про інше симпатичне місце. Називається Нікітська розщелина.

Скелі, розсічені навпіл зі сходу на захід – така картина постає перед очима людини.

Читати далі…

На Хачла-Каяси

Хачла-Каяси – це скеля-останець, що знаходиться між Гаспрою та Ореандою, прямо біля старої дороги Ялта-Севастополь, у лінійного будиночка.

Алімушка (її називають і так) – примітна скеля, яку полюбляють альпіністи.  Вона невисока, але дуже зручна для тренування.

Читати далі…

Час винограду

За що я люблю кінець літа та осінь – так це за виноград. Ізабелла, Шасла, Чауш, Каталон, Музак, Аркадія, Кардинал, Хусейне, різноманітні мускати та багато інших сортів винограду дозволяють відчути себе падішахом та провести повноцінну ампелотерапію.

Ампелотерапія – це такий різновид лікування.Мій найулюбленіший. Згідного нього щоденно треба з’їдати 400-1000 (а іноді й більше) грам винограду. Благо, є з чого вибрати: і купити можна, і дома кілька сортів є. Мої найулюбленіші – це Чауш та Музак. Ах да, мало не забула – Мускат Олександрійський – шкірка в нього, можливо, й не найтонша, але його аромат – це щось за межею задоволення.

Читати далі…

Один з хапхальських водоспадів

У травні, тож води достатньо. Один з багатьох, але по-своєму прекрасний. В Хапхал варто йти не тільки заради відомого кримського найповноводнішого Джур-Джура. Біля кожного поворота, порога, уступа річки Улу-Узень та її джерел хочеться зупинитись та насолоджуватися спогляданням води. І атмосфера цьому сприяє – щільна завіса буковим листям від зайвого сонця. А там, де промені таки пробираються до поверхні, вода починає світитися тисячами дорогоцінних камінців.

Вітаю Вас із Днем незалежності України!

Так вийшло, що у нас в родині це свято відзначають кожен рік. Але з іншої причини – в мене та моєї любимої бабусі теж день народження. Тому вже 18 років користуємося всіма перевагами вихідного дня :-)

І перевагами державного свята. В 1994 році в Криму була жорстока посуха, води не було ніде: пересохли річки, струмки, навіть старі джерела (з деяких в той рік пішла вода і вони досі не можуть відновитися). А на День незалежності дали воду. Це було справжнє свято! Сьогодні, щоправда, води не було вже о 8 ранку :-(

Часто доводиться стикатися із проблемами набагато більшими і серйознішими, аніж подача води по графіку. Але попри всі негаразди я люблю країну, в якій живу.


(на фото – Варнутська долина, де знаходяться села Гончарне, Резервне Севастопольської міськради. Зроблено після прогулянки мисом Айя, в той похмурий день нарешті вийшло сонце та з’явилась веселка :-))

Цінуйте свою свободу та незалежність. І з ким би Ви не були, де б не жили – нехай в душі живе свобода.

А ще – любіть. Навіть тоді, коли це незручно, коли нема надії ні на що, коли раз за разом натикаєшся на глуху, непробивну стіну. Кохання робить нас людьми набагато більше, аніж всі здобутки цивілізації разом узяті. Воно змушує постійно розвиватись, рухатися вперед, творити.

От і “Кримська стежинка” з’явилась багато в чому завдячуючи любові. Хоча б моєї давньої любові до української мови та любові до кримської природи. Завдяки цьому я зараз в малозайнятій ніші сайтів про Крим, які зроблені державною мовою :-) І збираюсь розвивати блог-сайт далі, бо накопичилось багато інформації та фотографій, якими хочеться поділитись.

Любові Вам і щастя!

Шайтан-Мердвень – Чортові сходи

Один з найвідоміших перевалів головної гряди Кримських гір. Чортові сходи використовувалися щонайменш 2 тисячі років, а можливо, й більше – бо недалеко знайдено стоянки древньої людини.

Шайтан-Мердвень – це кримськотатарська назва, раніше перевал йменувався Скала. В назві знаходиться і пояснення, і опис – дійсно, підйом схожий на подорожування величезними сходами, із 40-ка поворотами.  Іноді здається, що то справа людських рук, але насправді будівельником Сходів є природа, а людина всього лише трохи вдосконалила. Попри руйнування, можна розгледіти де-не-де крепіди та залишки бокових стін.

Читати далі…