Category: Долини

Каміння, що слідкує за людським часом

Бельбецькі ворота… Величезні скелі, що піднімаються над берегами річки. І навіть пальці не піднімаються надрукувати, що “однієї з річок”. Бо вона особлива. Її долина древня, гори навколо прекрасні та навіть назва говорить про давні часи. Бельбек – одна з небагатьох готських назв, що залишилися, перекладається як ” джерело сокири”.

І так приємно сидіти тут, біля обриву, споглядаючи як внизу пливе життя. Та намагаючись розгадати, куди дивляться 2 кам’яні обличчя:  одне –  чоловіче, а друге трохи менше – або дитяче, або жіноче.

Охороняють долину? Чи це двоє закоханих? Таємницю залишили ті, хто будував Сюйренську фортецю, що знаходиться в кільках сотнях кроків.

Час винограду

За що я люблю кінець літа та осінь – так це за виноград. Ізабелла, Шасла, Чауш, Каталон, Музак, Аркадія, Кардинал, Хусейне, різноманітні мускати та багато інших сортів винограду дозволяють відчути себе падішахом та провести повноцінну ампелотерапію.

Ампелотерапія – це такий різновид лікування.Мій найулюбленіший. Згідного нього щоденно треба з’їдати 400-1000 (а іноді й більше) грам винограду. Благо, є з чого вибрати: і купити можна, і дома кілька сортів є. Мої найулюбленіші – це Чауш та Музак. Ах да, мало не забула – Мускат Олександрійський – шкірка в нього, можливо, й не найтонша, але його аромат – це щось за межею задоволення.

Читати далі…

Вітаю Вас із Днем незалежності України!

Так вийшло, що у нас в родині це свято відзначають кожен рік. Але з іншої причини – в мене та моєї любимої бабусі теж день народження. Тому вже 18 років користуємося всіма перевагами вихідного дня :-)

І перевагами державного свята. В 1994 році в Криму була жорстока посуха, води не було ніде: пересохли річки, струмки, навіть старі джерела (з деяких в той рік пішла вода і вони досі не можуть відновитися). А на День незалежності дали воду. Це було справжнє свято! Сьогодні, щоправда, води не було вже о 8 ранку :-(

Часто доводиться стикатися із проблемами набагато більшими і серйознішими, аніж подача води по графіку. Але попри всі негаразди я люблю країну, в якій живу.


(на фото – Варнутська долина, де знаходяться села Гончарне, Резервне Севастопольської міськради. Зроблено після прогулянки мисом Айя, в той похмурий день нарешті вийшло сонце та з’явилась веселка :-))

Цінуйте свою свободу та незалежність. І з ким би Ви не були, де б не жили – нехай в душі живе свобода.

А ще – любіть. Навіть тоді, коли це незручно, коли нема надії ні на що, коли раз за разом натикаєшся на глуху, непробивну стіну. Кохання робить нас людьми набагато більше, аніж всі здобутки цивілізації разом узяті. Воно змушує постійно розвиватись, рухатися вперед, творити.

От і “Кримська стежинка” з’явилась багато в чому завдячуючи любові. Хоча б моєї давньої любові до української мови та любові до кримської природи. Завдяки цьому я зараз в малозайнятій ніші сайтів про Крим, які зроблені державною мовою :-) І збираюсь розвивати блог-сайт далі, бо накопичилось багато інформації та фотографій, якими хочеться поділитись.

Любові Вам і щастя!

Щасливенське водосховище

З цього водосховища, яке розташоване з північної сторони Головної гряди Кримських гір, через тунельний водовод довжиною 7460 вода надходить у Ялту, яка, про що неважко здогадатись, знаходиться з південної сторони Головної гряди.

На південному схилі Кримських гір дебіт річок здебільшого невеликий, і сильно зменшується влітку, а побудова великих водосховищ неможлива через вузьку прибережну смугу, особливості рельєфу, небезпеку зсувів та необхідності займати цінні рекреаційні території.

Проте з північної сторони гір набагато більше рік, та є долини, де набагато зручніше будувати водосховище. Зокрема, найповноводніша ріка Криму – Бельбек, яка утворюється від злиття двох інших: Біюк-Узенбаш та Манаготри. Так з’явилася ідея перекидувати води з північних схилів гір на південні, і в 60-х роках побудували великий гідротехнічний комплекс, що складався з тунельного водоводу (карта), який починався у верхів’ях Бельбеку та водосховища на Манаготрі.

Наступне зображення – це таке саме фото, але з підписами гір та річок. І з цього приводу запитання читачам: треба подібним чином підписувати фотографії? Чи може і так зрозуміло, а дублювання фотки тільки заважає + створює непотрібний трафік?

Читати далі…

Долина річки Бельбек

Вид на частину Коккозької та Бельбецьку долину з масиву Бойка, що біля Великого каньйону Криму.

Масив Бойка піднімається над долиною досить високо: його висота досягає 1173 метрів. Північніші гори нижчі – всього 400-500 метрів над рівнем моря, але саме вони створююсь мальовничий пейзаж, який отримав назву Бельбецькі ворота (з 1969 р. – пам’ятка природи).

І подорожуючи Кримом, навіть якщо Ви не збираєтесь йти по цій долині, просто коли їдете повз неї на Мангуп чи у Великий каньйон, зупиніться на кілька хвилин, подивіться на це чудо природи – перегорнутий конус гір і одна з найповноводніших річок Криму в ньому.

Загублений світ

Цей шматочок узбережжя називають Загубленим світом через те, що попасти туди можна тільки по морю. Зверху – хіба що зі спеціальним спорядженням, маючи відповідні навички.

Невеликий шмат суші із казковим піщаним пляжем, оточений з боків неприступними скелями до висоти майже 600 метрів. Відомі дослідники Криму брати Єна у своїй книжці “Перевали горного Крыма” пишуть про те, що колись тут існував більш-менш зручний спуск до моря, який згодом обвалився під час одного із землетрусів.  Ця невеличка територія могла бути зручною для того, щоб вирощувати сорти винограду, що люблять тепло. І зараз там знаходять лози винограду. Само собою, зараз вже дикого.

Фотографовано зі скелі Кокія-Кая, де знаходиться кинута військова частина, що побудована на зручному спостережному пункті, там, де колись знаходилося середньовічне укріплення. Зараз від укріплення залишилось тільки хіба що трохи стіни, майже повністю похованої під ґрунтом, проглядається основа вежи та, можливо, однієї з будівель.  Все інше або зруйновано часом, або при будівництві військової частини.

Захід сонця біля Долгоруковської яйли

Вереснева фотка.

Біля Долгоруковської яйли

Знаходиться ця яйла в Сімферопольському районі Криму, навпроти Чатирдагу. Там немає видовищних скельних обривів, але є найбільша кримська печера – Кизил-Коба (кизил в перекладі з кримськотатарської – червоний). Фото зроблено як раз недалеко від входу в печеру. В печері не була, бо я не прихильниця такого виду відпочинку, не дуже вони всі мені подобаються. Хоча… для розширення світогляду можна буде якось зібратися – там є екскурсійний маршрут 500 м, тож має бути безпечно.

Гори над Кутлацькою долиною

Вивчаю нову для себе техніку з розширення динамічного діапазону фотографій (HDR). Роблю тільки перші маленькі кроки, тому сильно не бийте :-). Перші висновки: техніка цікава, але треба вчити матчасть – зелений колір просто вбиває :-(

На фото – селище Кутлак (зараз називається Веселе) в Судацькому районі. Розташоване в однойменній дуже мальовничій долині. Долина надійно захищена з усіх сторін горами (навіть до моря прохід відносно неширокий), що створює ідеальні умови для культури винограду.