Category: Кримські гори

Щасливенське водосховище

З цього водосховища, яке розташоване з північної сторони Головної гряди Кримських гір, через тунельний водовод довжиною 7460 вода надходить у Ялту, яка, про що неважко здогадатись, знаходиться з південної сторони Головної гряди.

На південному схилі Кримських гір дебіт річок здебільшого невеликий, і сильно зменшується влітку, а побудова великих водосховищ неможлива через вузьку прибережну смугу, особливості рельєфу, небезпеку зсувів та необхідності займати цінні рекреаційні території.

Проте з північної сторони гір набагато більше рік, та є долини, де набагато зручніше будувати водосховище. Зокрема, найповноводніша ріка Криму – Бельбек, яка утворюється від злиття двох інших: Біюк-Узенбаш та Манаготри. Так з’явилася ідея перекидувати води з північних схилів гір на південні, і в 60-х роках побудували великий гідротехнічний комплекс, що складався з тунельного водоводу (карта), який починався у верхів’ях Бельбеку та водосховища на Манаготрі.

Наступне зображення – це таке саме фото, але з підписами гір та річок. І з цього приводу запитання читачам: треба подібним чином підписувати фотографії? Чи може і так зрозуміло, а дублювання фотки тільки заважає + створює непотрібний трафік?

Читати далі…

Долина річки Бельбек

Вид на частину Коккозької та Бельбецьку долину з масиву Бойка, що біля Великого каньйону Криму.

Масив Бойка піднімається над долиною досить високо: його висота досягає 1173 метрів. Північніші гори нижчі – всього 400-500 метрів над рівнем моря, але саме вони створююсь мальовничий пейзаж, який отримав назву Бельбецькі ворота (з 1969 р. – пам’ятка природи).

І подорожуючи Кримом, навіть якщо Ви не збираєтесь йти по цій долині, просто коли їдете повз неї на Мангуп чи у Великий каньйон, зупиніться на кілька хвилин, подивіться на це чудо природи – перегорнутий конус гір і одна з найповноводніших річок Криму в ньому.

Сон-трава на Басмані

Басман – далеко не найвища гора в Криму. Його висота – “лише” 1138 метрів, що майже на 100 м нижче ніж Ай-Петрі, нижче поруч розташованих Ялтинської яйли, Бабугану, Гурзуфської яйли. Але завдяки його розташуванню – він гребенем врізається на північ від Головної гряди – можна побачити приголомшливу панораму гірського Криму на 360 градусів.

На північ – хребет півторатисячника Кемаль-Егерек, на схід від нього – Гурзуфська яйла з однією з найвищих вершин Криму Демір-Капу, далі на сході – Бабуган із чітко видимою вершиною Роман-Кош, хребет гори Чорної, Велика і Мала Чучель, ще далі на північний схід – Чатирдаг.

На північ лежать невисокі хребти – територія Кримського природного заповідника, на північному заході знаходиться Научний із білими шапками телескопів. Далі в димці (а в хорошу погоду і без неї) можна побачити деякі з печерних міст – Тепе-Кермен, Киз-Кермен, Качі-Кальйон. Трохи ближче виблискують на сонці Загірське та Щасливенське водосховища, з яких вода по тунельному водоводу поступає на Південний берег Криму. Н південному заході видно видно гори, що оточують Великий каньйон Криму: Бойка, Сотира, Орлиний заліт, Куш-Кая. І, само собою, північні схили Ялтинської яйли.

А під ногами – кілька квіток сон-трави.

Стежками Криму

Їх багато, вони різні. Вони живі, бо постійно змінюються. Чи то під колесами авто, чи то під ногами випадкових швендальників. Є й такі, що з’являються завдяки рукам та великої, наполегливій праці. Лісні та гірські стежки й дороги.

Цими вихідними в компанії з Андрієм (за що йому велика дяка!) пройшлися чудовими місцями. Маршрут був таким: Научний – г. Ченка – г. Ерган-Тепе – г. Цала – Шовковичне – г. Кермен – г. Басман – г. Кемаль-ЕгерекЯлтинська яйла – г. Джунин-Кош – г. Лапата – перевал Лапата-Богаз – ур. Люка – Васильєвка – Ялта.

Читати далі…

Підйом на Басман

Такі (і не тільки!) краєвиди можна побачити при підйомі на г. Басман. Загірське водосховище (качинська частина), а в тлі в димці – знамениті печерні міста Тепе-Кермен, Киз-Кермен, і ледве-ледве видно Качі-Кальйон.

Весна – зірковий час води

Так, саме зірковий. Бо коли стоїш за завісою водоспаду, здається що то зоряні іскри – тисячі, мільйони…

Притягують до себе. Вони не змушують стояти та дивитись не відводячи погляд, але стоїш та дивися. Вони не кличуть до себе, а лише розповідають про потоки води, про каміння, що не витримує їх сили, про знесені дерева на шляху весняної води, про кількість снігу на яйлу, а ти стоїш і слухаєш, намагаючись нічого не пропустити з живого оповідання.

Читати далі…

Південні схили Бабугану

Місця над Партенітом та Запрудним. Крайня гора зліва – один з півторатисячників Криму Зейтін-Кош (1537 м), а ближче до краю знаходиться менша гора – Хабан-Хир (1413 м). На фото добре видно, як добре порослі кримською сосною схили переходять у безлісну яйлу – спадок кількасотрічної експлуатації людиною природних ресурсів.

Жовтень 2008.

Осіннє

Плоди фізалісу. Фото зроблено під час жовтневого сходження на Роман-Кош.

На смак мені він не дуже подобається, але нічого – їсти можна.  Та коли бачила невеличку полянку, то про те, що його можна набрати думала в останню чергу. Вони мене причарували тим, що були немов червоно-помаранчові ліхтарики.