Category: Перевали

Дорога на Сідло Кемаля

За день купа позитивних вражень, багато побаченого та почутого. Кілька вершин, кілька стежок, кілька інженерних споруд. І мій перший півторатисячник :-)

Те, що я побачила з його вершини – надзвичайне та незабутнє. Вершина називається Кемаль-Егерек, або сідло Кемаля. Висота – 1529 метрів, тобто, одна з найвищих вершин Криму.

На фото показана вершина та дорога, що веде до неї. Доречі, про дорогу, була невеличка “пригода”. Повертаємося ми з вершини, прямуємо до Стіля-богаз. Я йду трохи попереду, мої компаньйонки по походу – трохи позаду. Йдемо по грунтовій дорозі (все ж таки зручніше по ній йти, ніж лісом, тай шлях так коротший був), і тут назустріч якийсь позашляховик (нє Ніва :-)) і зупиняється біля мене. Думаю: “ну, люди катаються, певно, щось спитати хочуть”. Чоловік за кермом мене й пита (причому навіть не привітався):

– Куда идете?
– В Ялту.
– А откуда?
– С Кемаля.
– И вас ещё никто не остановил в Заповеднике?
– Это не Заповедник, Заповедник – дальше Кемаля.

Коротше немов допит. Я спокійно стою, чекаю, що ж він ще спитає. Він подивився на мене, нічого не сказал і поїхав далі, на Кемаль. А я стою і думаю – хто це може бути? Перше що спадає – лісники хочуть підзаробити. Але з іншого боку, занадто крута автівка. Колі ті поверталися з Кемаля, подивилася на номери – київські, з чотирма нулями. Так і є, якісь круті катаються по Заповіднику.

Для тих, хто не знає: Кримській природний заповідник є найбільший в Криму, на його території знаходиться вся Бабуган-яйла, вся Гурзуфська і майже вся Нікітська та велика територія на пініч від них. Охороняється від відвідувачів (окрім автобусних екскурсій в Косьмо-Даміанівський монастир).

Але: то для звичайних людей заповідник, а для “особо рівних” – мисливські угіддя. Там розташовані держдачі (кількість та назви не знаю), інфраструктура для того, щоб можновладці почували себе якнайкраще. І щоб їздили куди заманеться, без перешкод могли полювати на все живе, та “відриватися по повній”.

Отаке.

Дощова

Перед виходом на айпетрінське плато.

Ялта

Ставрікайська стежка

Ставрікайська стежка виводить нас від г. Ставрі-Кая над Поляною казок на Айпетринську яйлу. Якщо бути точним, то спочатку вона була лише частиною Штангєєвської стежки, що була прокладена членами Кримсько-кавказького горного клубу в 1898 році від водоспада Учан-Су до вершини Ставрі-Кая і далі через перевал Ставрі-Богаз на плато.

Вона менш зручна й обладнана ніж, наприклад, Таракташська. Але не менш цікава.

Ставрікайська стежка

Читати далі…

Тарак Таш

Достатньо видовищна стежка – є що роздивитися, від чого роззявити рота. Але, мабуть, так є, коли нею піднімаєшся. Тому що після Айпетрінського плато (чарівне все ж таки місце) сприймалася звичайнісенькою.