Category: Шляхи

Пам’ятник будівельникам дороги

Сьогодні я розповім Вам про зупинку. Само собою, як завжди, не про звичайну зупинку.  Але не про мозаїчну, як минулий раз.  Власне, саме скамійка, сміттярка, пару стовбів та дах від дощу нічого примітного не представляють (хоча під час дощу вони якраз привертають найбільше уваги тих, хто забув вдома парасольку). А от те, що знаходиться поряд…

Але по порядку. Зупинка називається Верхній Місхор, розташована вона на Севастопольському шосе, так званій Верхній дорозі. Є ще вища – Траса, яка взагалі-то насправді Південнобережне шосе. Так вже склалося. Тут її кличуть Верхньою, хоч насправді найвищою серед доріг, що йдуть вздовж Південного берегу Криму, вона стане тільки після Алупки, коли перетне шосе та спрямує шлях подорожуючих нею ближче до гір, іноді підходячи до скельних обривів Головної гряди.

Читати далі…

На Хачла-Каяси

Хачла-Каяси – це скеля-останець, що знаходиться між Гаспрою та Ореандою, прямо біля старої дороги Ялта-Севастополь, у лінійного будиночка.

Алімушка (її називають і так) – примітна скеля, яку полюбляють альпіністи.  Вона невисока, але дуже зручна для тренування.

Читати далі…

З весною!

Це перша побачена мною в цьому році проліска.

Вона росла у Сухої річки, поряд із незвичним джерелом.

Читати далі…

Справжній метал

В мене сьогодні буде ось така картинка.  На ній зображені ЛЕП. А дорога – те саме Севастопольське шосе – довжелезна вулиця, що йде повз селища, минає пагорби, мостами перелітає через річки, підходить до самих гір.

В мене є багато яскравіших та мальовничиших картинок, але ця була вибрана зовсім не випадково.

Metal Model

ЛЕП – це енергія, зв’язок та электрика. Все це – про мого улюбленого брателло: класного електрика, працелюбної людини, справжнього друга в складних ситуаціях. Ні, в нього сьогодні не день народження :-)

Подія онлайн-характеру: він завів собі блог. Причому це не такі собі теревені ні про що, а блог справжнього металіста, яким він є. Бо, крім знання музики десятків (а може й сотен) груп, відвідань всяких фестивалів і (дівчата, тримайтесь :-)) довгого русявого волосся в нього є справжнє металічне хобі, яке зустрінеш не кожен день. От ми всі дивимося всякі кіно, хтось грає в ігри, в реалі бачимо механізми. Але не всі здогадуються знайти докладний план-схему цього механізму, вивчити його і зробити модель в мініатюрі. А зроблені всі моделі з дуже знайомого багатьом… а з чого – дізнаєтесь, відвідавши блог Metal Model

Древня дорога

Думаю, дане зображення буде непоганою ілюстрацією для вірша Льва Фірсова “Старые дороги”, який публікувала трохи раніше.

Крим. Древня дорога

Знаходиться недалеко від Мінестерського та Чорноріченського каньйону. Дехто вважає, що то стара римська дорога, з характерними крепідами, а є і протилежна думка – що ніяких римських доріг тут не може бути, максимум – то готська.  Як на мене, і те, і те непогано – чудово так іти-гуляти по дорозі, усвідомлюючи що їй сотні років.

Гуляла в неділю, разом із купою народу – всього 18 чоловік. Взагалі-то не люблю натовпів, але в данному випадку було непогано, бо є стара істина: “хочеш побути наодинці – йди в натовп. І нікому до тебе діла не буде” :-)

Севастопольське шосе

Недалеко від перевалу Шайтан-Мердвень. Стара дорога Ялта – Севастополь.

Севастопольське шосе, пастель

Пастель на папері

Досить багато картин я написала, і продовжую це робити знов і знов. Але чомусь кожного разу, коли встаю за станок мольберт, мені здається що це ніби вперше, ніби всіх тих картин, що були раніше, не існує, мій досвід нічого не значить. І завжди цікаво що з того вийде.

Не знаю, добре це чи погано, але таке відчуття є.

Стара севастопольська дорога

Любителям доріг присвячується. Дивна й цікава ця дорога – то спускається нижче, то піднімається і проходить прямо поряд зі скелями Головної гряди Кримських гір.  Спускається та піднімається серпантином, лагідно оминає скелі, йде повз селища. А мені ця дорога близька ще тому, що будинок, де я живу ось вже 28 років, знаходится на цій довжелезній вулиці-дорозі. Так, це на фото дорога як справжнє горне шосе – під скелями. А в інших місцях – воно як звичайна вулиця, особливість якої що пролягає паралельно морю. Місцями під назвою “верхня” дорога – між “нижньою” дорогою (Алумкинським шосе) і трасою  (Південнобережним шосе), а місцями під назвою “стара” дорога, за Алупкою піднімаючись вище траси до гір.

Стара севастопольська дорога

Дороги… Добре коли вони є. І добре коли відчуваєш в собі силу навіть за їх відсутності прокласти свій шлях.

Я відчуваю свій. І з радістю дивлюся у своє майбутнє, бо знаю куди мені йти. По дорозі трапляються різні пригоди, знайомишся із різними людьми. І то великий здобуток. І хоч іноді важко полишати одне місце, треба йти далі. Важко полишати свої колишні бажання, пристрасті, та без них легше йти.

Я знаю куди мені йти, і я буду це робити. Крізь дощ і сніг, вітер та спеку.

Офіційні маршрути

Я вже досить давно хожу нашими Кримськими горами (щоправда, тут, на місці, все частіше звучить більш прозаїчно і банально – “в гори полазить”, “за грибами”, “за шиповніком”, “за кізілом”, “в гості”, “на рибалку”, і т.п.) і в 90% випадків ні про які спеціальні маршрути мова взагалі не йшла. І колись для мене було відкриттям, що, виявляється, лиди ходять по спеціальних стежках :-). Нє, ну такі як на плато – ясна річ, корисні, бо якщо не ними, то просто шию собі зламати можна, а так, гуляти по лісу (а по плату – тим більше!) спеціально по дорогах і стежках – то був для мене якийсь нонсенс.

Так от, виявилося, що тими стежками насправді ходити дуже зручно :-) А ще є спеціальні “офіційні” маршрути, які навіть затверджені органами влади – типу, там де безпечно, є турстоянки і не може прогнати жоден лісник (постанова Ради міністрів АР Крим від 12.04.05 р. №160, розпорядження Севастопольської міської держадміністрації від 15.04.03 р. №556-р).

І от, для загальної та своєї користі, вирішила впорядковувати свої записи додатково ще й згідно цих маршрутів. Щоб потім можна було зручно передивлятись, які цікавинки розташовані біля того чи іншого переходу. Для цього завела окрему сторінку – Переходи туристичних трас. Їх поки що небагато, бо купа фоток лежать в архівах і не вистачає часу на публікування, деякі я не фотографувала через відсутність в мене фототехніки, а деякі ще чекають на мене. І це мене радує – бо завжди, скільки б я не ходила, мене буде чекати ще одна невідома стежка, а навіть якщо й відома, то по ній, по аналогії з рікою, не можна двічі пройти так само – завжди будуть нові враження, нові емоції, нові відкриття.

Дорога в Парадіз

Продовжую свої експерименти з ХДР.

На цей раз – так звана “Дорога в Парадіз”, довжиною 8 км, що веде від міста Судак в селище Новий Світ. Парадіз – стара, грецька назва цього селища.

Дорога небезпечна, змійкою кружляє навколо скель та над прірвами, але кажуть, що хоча б раз у житті її треба пройти пішки. Я це зробила минулої неділі :-)

В об’єктив фотокамери попали: власне дорога, скеля Сокіл (та, що найвища) і миси Нового світу – Капчік та Плоский та трошки – зубці Караул-Оба.