Category: Водоспади

Один з хапхальських водоспадів

У травні, тож води достатньо. Один з багатьох, але по-своєму прекрасний. В Хапхал варто йти не тільки заради відомого кримського найповноводнішого Джур-Джура. Біля кожного поворота, порога, уступа річки Улу-Узень та її джерел хочеться зупинитись та насолоджуватися спогляданням води. І атмосфера цьому сприяє – щільна завіса буковим листям від зайвого сонця. А там, де промені таки пробираються до поверхні, вода починає світитися тисячами дорогоцінних камінців.

Похід вихідного дня

Пробіглася вчора трохи на по плато Демерджі, подивилася на Тирке з півдня та спустилася Хапхалом у Генеральське. Дуже втомилася на роботі/навчанні, тому хотілося відпочинку й розрядки. Погода допомогла :-) Загалом за 8 годин протопала щось близько 25 км.

Сонце, мальовничі хмаринки на небі – не пожалкувала, що взяла штатив. Дуже багато квітів. Вразив Хапхал – ущелина, де зараз організований гідрологічний заказник. Туди варто йти не тільки заради Джур-Джура, на річці багато водоспадів, один одного красивіше.

Зробила корисну справу – оглянула стан та зафоткала парочку переходів туристичних трас, на яких не була раніше.  Докладний їх опис, мабуть, викладу згодом. А поки що – кілька фотографій.

Читати далі…

Весна – зірковий час води

Так, саме зірковий. Бо коли стоїш за завісою водоспаду, здається що то зоряні іскри – тисячі, мільйони…

Притягують до себе. Вони не змушують стояти та дивитись не відводячи погляд, але стоїш та дивися. Вони не кличуть до себе, а лише розповідають про потоки води, про каміння, що не витримує їх сили, про знесені дерева на шляху весняної води, про кількість снігу на яйлу, а ти стоїш і слухаєш, намагаючись нічого не пропустити з живого оповідання.

Читати далі…

З весною!

Це перша побачена мною в цьому році проліска.

Вона росла у Сухої річки, поряд із незвичним джерелом.

Читати далі…

Зимова прогулянка

На першій фотографії – таке собі деревце із володінь Сніжної королеви. Навіть маленьки листочки залило водою та заморозило так, що стало схоже на фантастичну конструцію, якусь нереальну скульптуру.

Лід на Боткінській

Водяться такі “скульптури” на Боткінській стежці, недалеко від водоспада Нижній Яузлар.

Читати далі…

Рік почався непогано

А непогано він почався тому, що я сьогодні, поки дехто спав весь ранок і день після бурного святкування (а я от вночі спала – ну нема в мене звички об’їдатися вночі та дивитися телевізор з попсовими концертами), я пішла на Учан-Су. Ось він, зимово-ледопадний (і це тільки верхня частина його 98-ми метрів):

Учан-Су

На жаль, якість фото могло бути краще, але тут цікаво що: зроблено воно не просто з якогось там пагорба, а з ісара! Цей так і називається – Учан-Су-ісар. Одна зі справжніх фортець Південнобережжя. На жаль, залишилось від неї небагато, але що є то є. Далі фото однієї зі стін ісара. Читати далі…

Водоспад Джурла

Давно мріяла туди потрапити, але все ніяк.

І от, нарешті вдалось :-)

Джурла

Він далеко не найвищий серед водоспадів, але безперечно вартий того, щоб подивитися на нього. Треба буде сходити туди ще раз, навесні, коли води буде більше :-)

Буфілья-Дере

Від того, що пересохлий, цей струмок не робиться менш величним.

Щоб побачити ту висоту треба всього лише трошки зійти з Боткінської стежки і відсунути завіси гілок.

Верхів’я річки Явлуз

Чарівне це місце. Не розумію, як це я не була там раніше. Там є водоспади, від яких перехоплює подих. І там ростуть дерева, яким я не знаю назви. А від скель йде сила Кримських гір.

Добре, що не стала йти далі Боткінською стежкою, а повернула в каньйон річки.

Споглядала все навколо із захопленням, але і з сумом: чомусь з’явилося відчуття, що я не скоро побачу те знов. Або навіть ніколи. Здавалося б, немає логічного пояснення – від дому добиратися недовго та легко. А може, й правда не слід туди повертатися – щоб залишити чарівний спогад, про те, які красиво-небезпечні можуть бути гори й ріки.

Здається, зрозуміла. Я була там гостею. І саме в той день моя душа відкрита настільки, що Яузлар показав мені один из своїх куточків; красою скельних берегів, прозорих струмків і рідкісних рослин лікував моє серце, заспокоював мої розхитані нерви.

В той день я була бажаною гостею. Коли це станеться наступного разу? – Хіба мені вирішувати? Та нехай це станеться не скоро. Чари того місця не слід випробовувати занадто часто. Я буду чекати стільки, скільки треба.

А тим часом поїду на запрошення інших місцин Криму. Вони вже зачекалися, а я все ніяк :-)

Читати далі…