Category: Море

Загублений світ

Цей шматочок узбережжя називають Загубленим світом через те, що попасти туди можна тільки по морю. Зверху – хіба що зі спеціальним спорядженням, маючи відповідні навички.

Невеликий шмат суші із казковим піщаним пляжем, оточений з боків неприступними скелями до висоти майже 600 метрів. Відомі дослідники Криму брати Єна у своїй книжці “Перевали горного Крыма” пишуть про те, що колись тут існував більш-менш зручний спуск до моря, який згодом обвалився під час одного із землетрусів.  Ця невеличка територія могла бути зручною для того, щоб вирощувати сорти винограду, що люблять тепло. І зараз там знаходять лози винограду. Само собою, зараз вже дикого.

Фотографовано зі скелі Кокія-Кая, де знаходиться кинута військова частина, що побудована на зручному спостережному пункті, там, де колись знаходилося середньовічне укріплення. Зараз від укріплення залишилось тільки хіба що трохи стіни, майже повністю похованої під ґрунтом, проглядається основа вежи та, можливо, однієї з будівель.  Все інше або зруйновано часом, або при будівництві військової частини.

Світлогорськ

Ось такі непривітні хвилі були позавчора в Світлогорську (Калінінградська область, Росія). Вітер, сніг – явно не курортна погода для курортного містечка. Втім, і в цьому є своя краса. Хвилі Балтійського моря для мене завжди екзотика – вони інші ніж мої рідні, чорноморські, але по-своєму привабливі. А асоціюється Балтійське море в мене з морем із російських казок.

P.S.: Так, я вже прилетіла після невеличкої недільної відпустки, сиджу вдома та насолоджуюсь кримським повітрям. А перше, що зробила, діставшись Ялти – не сіла на маршрутку додому, а пішла на Набережну, подивитися на своє, Рідне море, хоч погода теж була не з кращих – і трохи дощу зі снігом, і вітер. А вдома – квітуче деревце мигдалю.

Тож, можна з новими силами братися за свої дослідження, за написання статей – і наукових, і для блогу, розгрібати гігабайти фотографій, робити ще більше гігабайтів тих самих фотографій, бо попереду купа нових цікавих маршрутів Кримськими горами, та старих маршрутів, куди хочеться повертати знов і знов. Щоправда, і працювати треба буде більше – з одного боку, криза, з іншого – підвищення на роботі, але, сподіваюся, це допоможе мені краще концентруватися на головному і результатів буде більше. А все слабке та непотрібне само відвалиться.

Пам’ятник натуристу

Раніше не знала де він знаходиться. А тепер знаю! – в селищі Форос Великої Ялти. На пляжі санаторію “Форос” – одного з найбільших на узбережжі, в якому, до того ж є один з найкращих парків. Скульптура досить непогана, добре вписується в пейзаж. Але стан її бажає кращого: роз’їдає іржа і немає однієї руки.

Форос

Що таке натуризм? Це напрямок, течія, яка

Читати далі…

З Новим роком!

Вітаю всіх, бажаю всяких цікавостей і, головне, стільки всього, щоб нудьгувати часу не було!

Різноманітних відкриттів кожного дня – щоб вони були несподіванними та приємними! Щоб кожен день був незабутнім і свіжим, немов весняна травинка, стійким, немов літня квітка, яскравим, немов осіннє листя та неповторним, немов зимова сніжинка.

А я час від часу буду тут калякати щось – або свіже враження, або напівзабутий спогад, з усіх сезонів, за будь-якої погоди. Буду калякати і фотками, і словами. А ще буде нова серія картин про Крим. А може й не тільки про Крим :-)

Фіолент, Яшмовий пляж

А в якості новорічного подарунка – ще фотки того ж самого місця.

Читати далі…

Мис Меганом: залишивши цивілізацію

Мис Меганом. Південний схід Криму, Судацький район. Але він (мис) видається такою величезною спорудою, що його можна побачити не тільки з околиць Судаку, але й з Алуштинського району, і навіть з Ластівчиного гнізда, або зі скали Ай-Нікола над Ореандою, та й просто з однієї з гірських доріг-серпантинів Великої Ялти. Як раз йдуть осінні дні з їх прозорорим повітрям та відсутністю димки над морем – тож його можна добре розгледіти.

Але якщо Меганом можна побачити з багатьох місць, то це говорить і про зворотнє: з мису видно десятки кілометрів узбережжя, і, треба сказати, до цього великану прибережні місцинки повертаються своєю найкращою стороною.

Ось як тут, на першому фото – вже на підході до мису відкриваються для неквапливого споглядання судацькі бухти, Алчак та, звичайно Новий Світ. До речі, за чудові фотки я знову вдячна чарівній дівчині Алінці, що також відфотала Новий Світ з усіх можливих та неможливих сторін, та увезла із собою часточку Криму у свої Черкаси. На заваді не стали ані поїздки по дорозі зі страшними проваллями поруч, ані прогулянка по вузеньких стежках – хороброму серцю відкривається все.

А ще публікую цей пост для своєї подруги, щоб та, побачивши з далекої Москви ці фотки, згадала яке буває синє небо в Криму і скоріше видужувала!

Море та чайки тебе чекають у будь-яку пору року. Читати далі…

Новий Світ

Всім привіт. Це я :-))

А ще, і це, власне, головне – дивовижна місцевість під назвою Новий Світ.

Вдячна за цю липневу вилазку Олі зі стольного града Кийова та Аліні з Черкас! Окреме спасибі Алінці за чудові фотографії, саме їх я і викладаю.

Новий Світ – селище в Судацькому районі, до якого Читати далі…

Русалка і фонтан

В нас одна скульптура – “Русалка”, стоїть на однойменній набережній селища, прямо в морі. Виконана з анатомічною точністю, може навіть десь і занадто )) Але справжнє її призначення – знаряддя для ниряння )). Справді – можна спригнути з каменя, де вона сидить, можна залізти на її хвіст (він на рівні води, том удля початку дуже зручно), для різномоніття можна зі спини або із задниці (але не досить зручно, бо вони нахилені і важко встояти – краще вже з плечей), а самий шик – забратись на голову ))

Стоїть вона тут не випадково – місце пов’язано з давньою кримськотатарською легендою про красуню Арзи.

Читати далі…