Category: З коханням у серці

Про любов

Час від часу буваю на одному новинному ресурсі – Інфопорні. Попри назву, нічого спільного із порнографією він не має, а поpнo – всього лише абревіатура слів прискіпливий огляд роботи народних обранців. Ресурс має досить цікавий формат в плані інформаційного наповнення. Можна знайти різні речі – від повідомлень з поля бою про результати судових засідань, критики (так, переважно критика, і виправдана, і, м’яко кажучи, не дуже) управління нашою державою в цілому та окремих її інститутів та працівників, до фоторепортів про змагання повітроплавців від Блеки.

Якось риючись в архівах, я знайшла справжній скарб. Слова про любов Джебрана Халіля Джебрана. Далі текст скопіпастено, фото квітів аличі – мої.

Коли любов кликатиме вас – йдіть за нею, хоча шляхи її важкі та круті.

Коли її крила обіймуть вас – не вчиняйте їй спротиву, хоча меч, прихований в її крилах, може поранити вас. І коли вона говорить з вами – вірте їй, хоча її голос може зруйнувати ваші мрії, як північний вітер перетворює сади в пустелю.
Читати далі…

***

Нема нічого гіршого і жорстокішого ніж невизначеність.

Колись влітку

Море, ти прекрасне. Вночі, вранці, вдень, надвечір.

Хоч би який в тебе був настрій, хоч би який був настрій в мене.

Можу дивитися на тебе нескінченно: коли сонце кидає свої останні промені зза гір, коли тебе прикрашають лилово-рожеві хмари, коли ти виблискуєш жовтими плямами світла. Для мене найцінніший смарагд – той, що показуєш кольором хвиль, коли я пливу до берега у передсутінковий час.

Море і дубове гілля

Ти поряд, але як часто не можу навіть тебе торкнутися. Заслоняє всього лише дубове або фісташкове гілля. Читати далі…

Твої очі, як те море

Іван ФРАНКО

* * *

Твої очі, як те море
Супокійне, світляне;
Серця мого давнє горе,
Мов пилинка, в них тоне.

Твої очі, мов криниця
Чиста на перловім дні,
А надія, мов зірниця,
З них проблискує мені.

Маленькі й великі шляхи

Є такий. Така. Дорога в селище Научний – в серці Криму, з видом на Бабуган, Ялтинську яйлу та – як на цьому фото – на Чатирдаг.

Прозоре повітря, сонце – вони відганяють все зайве, несуттєве. Не дарма мені так хотілося тут побувати.

В думках, в серці залишається тільки справжнє. І тому саме в цій місцині слова, які вже були сотні разів сказані подумки, тут нарешті вийшли, хоч як важко це було зробити.

Та й годі вічно ховатися від світу та й самої себе в шкарлупку. Краще подивится на краєвиди :-))). Он які чудові пагорби з квітучим тереном:

Цю красу варто показати і ближче:

Що це? – Весна? Чи початок нового шляху в житті? Хотілося б думати, що друге. Та й в будь-якому випадку я вже інша людина, ніж була до. Щоб там не було. Я з радістю дивлюся в майбутнє, хоча не знаю, в яку сторону поверне ця моя нова дорога.

***

Одно из стихотворений, к которому возвращаюсь снова и снова. Даже спустя годы оно мне не надоедает, а наоборот, нахожу всегда что-то новое.

Сергей Есенин

***
Я спросил сегодня у менялы,
Что дает за полтумана по рублю,
Как сказать мне для прекрасной Лалы
По-персидски нежное «люблю»?

Я спросил сегодня у менялы
Легче ветра, тише Ванских струй,
Как назвать мне для прекрасной Лалы
Слово ласковое «поцелуй»?

И еще спросил я у менялы,
В сердце робость глубже притая,
Как сказать мне для прекрасной Лалы,
Как сказать ей, что она «моя»?

И ответил мне меняла кратко:
О любви в словах не говорят,
О любви вздыхают лишь украдкой,
Да глаза, как яхонты, горят…

Поцелуй названья не имеет,
Поцелуй не надпись на гробах.
Красной розой поцелуи веют,
Лепестками тая на губах.

От любви не требуют поруки,
С нею знают радость и беду.
«Ты — моя» сказать лишь могут руки,
Что срывали черную чадру.

на малую родину, возвращайтесь…

Знаю и боюсь сознаться.
Прикоснусь к воздуху, поздороваюсь с ветром.
Не схвачу – растворится в руках, не долечу – не долечу – не долечу…
Буду сидеть и кидать камни в море. И смотреть, как ветром подгоняемые волны съедают то, что осталось от кругов на воде.
Ещё один осколок – в море. Ещё одна частичка каменного сердца.
Не долетит – тяжела. Пока не искрошится. Искрошится – ничего не останется – развеет ветром – растворится в воздухе.


Ялтинская набережная, 29.06.2007.
—-