Category: Різне

Успішний виступ нашої збірної на Параолімпіаді

Що тут сказати – результати просто чудові! Наші зібрали непоганий урожай нагород: 24 золотих, 18 срібних та 32 бронзових медалі і посіли із 74 медалями 4 загальнокомандне місце, пропустивши вперед тільки Китай, Велику Британію та Сполучені Штати.

Вчора порадували футболісти (ті, що з наслідками ДЦП), виборовши олімпійське чемпіонство у матчі з командою Росії. Треба сказати, що обидві команди були сильними – обидві підійшли до фіналу без жодної поразки. І ось вони, переможці:


(фото з офіційного сайту Параолімпійських ігор. Photo credit: Xinhua)

Хтось може сказати, що нам пощастило. А хтось – що щастить обов’язково кращим, сильнішим, тим, хто цього більше бажає. А у випадку з Параолімпійськими змаганнями – це часто така воля і таке бажання, які й не снилися людям, в яких є всі руки-ноги, нормально працюють всі органі відчуттів, які можуть нормально пересуватися, навіть не замислюючись, що то велике щастя.

Параолімпіада – свято, але свято не тільки переможців-медалістів, – це свято всіх тих, хто невзираючи на вроджені чи отримані вади зміг перемогти перш за все себе, поставивши і подолавши своєю волею таку планку, що нам, “нормальним” можна тільки заздрити.

Футбол – найбільш популярний вид спорту, але не ним єдиним. Тому далі – Читати далі…

Славень України

От, сьогодні завдячуючи ЦеМіцне дізналася, що Олег Скрипка зробив новий текст на гімн України:

Квітне рідна Україна, як весняне поле,
Ми є славні українці, в нас щаслива доля.
Зникли наші воріженьки, як роса на сонці,
Ми пануєм, не бідуєм у своїй сторонці.

Душу й тіло наші предки клали за свободу,
Й ми покажем, що ми – діти козацького роду!

Якщо бути точним, то не зовсім сам, а збираючи та обробляючи варіанти гімну, що надсилали йому люди. Тому текст – народний!

Був презентований 23 серпня на Хрещатику : http://vopli.com.ua/news/band/2008/08/28/slaven.html

Як на мене, то цей текст більш життєстверджуючий, бо набридло вже слухати (а тим більш співати!) депресивні слова офіційного гімну. І те, що музику залишили стару – добре, бо вона, на мій погляд, геніальна.

Невідомо, чи затвердять колись слова Олега Скрипки в якості офіційних, але з нинішніми щось треба робити однозначно. Не можна в гімні жалітися на життя, страждати (най і дуже літературно), викликати будь-які негативні емоції, використовувати занадто багато “не”. Все осяде на підсвідомість – це та пісенька, якою будуть “зомбувати” весь народ. І те що там десь підкорегували “а” на “и” щоб в першому рядку помирала не Україна, а її слава та воля – мало що змінює. Все одно на сайті Олімпійських ігор гордо написано: “Ukraine is Not Yet Dead” ! Коли це побачила, то мало зі стільця не впала. Від реготу :-)))) Дааа….. назва гімну країни, люди якої хочуть жити, розвиватися…

Істинне призначення людини — жити, а не існувати (с) Джек Лондон

Один з моїх найулюбленіших письменників в дитинстві. Але на відміну від інших, прочитаних і забутих, від творів Джека Лондона залишився приємний та радісний слід. Випадково натрапивши на це ім’я саме в контексті створенного ним, а не всяких дурних соціонік, не змогла відмовити собі у задоволенні зайти на Вікіпедію та виписати кілька його цитат:

  • Істинне призначення людини — жити, а не існувати.
  • Не варто чекати натхнення — за ним треба бігти з палицею.
  • Милосердя не полягає у киданні кістки голодному псу. Милосердя — це коли ти ділишся з ним цією кісткою будучи так само голодним як і він.
  • Деякі типи правди є брехнею і саме вони користуються найбільшою популярністю.

Та суть, звичайно не в цитатах, а в тому справжньому та правдивому світі, в який поринаєш, тільки-но відкриєш книжку… хоча тепер це швидше зробити запустивши браузер :-)

—-

Запустила собі одне хороше оповідання – Джек Лондон. Любовь к жизни.

***

Нема нічого гіршого і жорстокішого ніж невизначеність.

Колись влітку

Море, ти прекрасне. Вночі, вранці, вдень, надвечір.

Хоч би який в тебе був настрій, хоч би який був настрій в мене.

Можу дивитися на тебе нескінченно: коли сонце кидає свої останні промені зза гір, коли тебе прикрашають лилово-рожеві хмари, коли ти виблискуєш жовтими плямами світла. Для мене найцінніший смарагд – той, що показуєш кольором хвиль, коли я пливу до берега у передсутінковий час.

Море і дубове гілля

Ти поряд, але як часто не можу навіть тебе торкнутися. Заслоняє всього лише дубове або фісташкове гілля. Читати далі…

Несподівана знахідка

Нікітський сад мене завжди виручає, коли треба купити справжній кримський сувенір – тут тобі й ефірні масла, і подушечкі, валики, бальзами, чаї. Купа різновидів кожного, і головне – все вироблено тут, з сировини, яку вирощує науковий і виробничий монстр під назвою “Нікітський Сад – Національний науковий центр”.

Да, я поїхала знаючи, що там будуть троянди. Але мене ніхто не попередив, що там будуть ще й іриси! Гігабайтної флешки як не бувало :-)) І я бігала навколо тих квіточок вдвічі більше, ніж планувала. Добре, що є де відпочити і розслабитися – в справжньому кафе зі справжнім фіточаєм за справжнім дерев’яним столиком під справжніми деревами біля справжнього (не штучного!) річки-струмочка.

На фото – чорний ірис.

Нікіта

Поїхала вчора Нікітський сад. Кінець травня і червень – це сезон троянд. Жовтих і білих, червоних і рожевих. Сотні сортів, тисячі квіток. Зараз тількі-но розпускаться зелена троянда, яку полюбляла Раїса Горбачова, і вже розквітлий “Блакитний Ніл” – троянда кольору, найбільше наближена до блакитного.

Червона, кажуть, символ кохання. Як по мені, нічим не гірша рожева чи помаранчова :-))). Або чорна. Але символ є символом, тому зробила одну фотку з серії “І тут гуляла моя тінь :-)