Опубліковане в категорії Різне
Подала заявку
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Слова , Вересень 25, 2008
Ось і я туди, за всіма :-)
Успішний виступ нашої збірної на Параолімпіаді
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Різне , Вересень 17, 2008
Що тут сказати – результати просто чудові! Наші зібрали непоганий урожай нагород: 24 золотих, 18 срібних та 32 бронзових медалі і посіли із 74 медалями 4 загальнокомандне місце, пропустивши вперед тільки Китай, Велику Британію та Сполучені Штати.
Вчора порадували футболісти (ті, що з наслідками ДЦП), виборовши олімпійське чемпіонство у матчі з командою Росії. Треба сказати, що обидві команди були сильними – обидві підійшли до фіналу без жодної поразки. І ось вони, переможці:
(фото з офіційного сайту Параолімпійських ігор. Photo credit: Xinhua)
Хтось може сказати, що нам пощастило. А хтось – що щастить обов’язково кращим, сильнішим, тим, хто цього більше бажає. А у випадку з Параолімпійськими змаганнями – це часто така воля і таке бажання, які й не снилися людям, в яких є всі руки-ноги, нормально працюють всі органі відчуттів, які можуть нормально пересуватися, навіть не замислюючись, що то велике щастя.
Параолімпіада – свято, але свято не тільки переможців-медалістів, – це свято всіх тих, хто невзираючи на вроджені чи отримані вади зміг перемогти перш за все себе, поставивши і подолавши своєю волею таку планку, що нам, “нормальним” можна тільки заздрити.
Футбол – найбільш популярний вид спорту, але не ним єдиним. Тому далі – кілька фоток наших чемпіонів. Дивіться на них – щасливих переможців!
Славень України
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Слова , Серпень 29, 2008
От, сьогодні завдячуючи ЦеМіцне дізналася, що Олег Скрипка зробив новий текст на гімн України:
Квітне рідна Україна, як весняне поле,
Ми є славні українці, в нас щаслива доля.
Зникли наші воріженьки, як роса на сонці,
Ми пануєм, не бідуєм у своїй сторонці.
Душу й тіло наші предки клали за свободу,
Й ми покажем, що ми – діти козацького роду!
Якщо бути точним, то не зовсім сам, а збираючи та обробляючи варіанти гімну, що надсилали йому люди. Тому текст – народний!
Був презентований 23 серпня на Хрещатику : http://vopli.com.ua/news/band/2008/08/28/slaven.html
Як на мене, то цей текст більш життєстверджуючий, бо набридло вже слухати (а тим більш співати!) депресивні слова офіційного гімну. І те, що музику залишили стару – добре, бо вона, на мій погляд, геніальна.
Невідомо, чи затвердять колись слова Олега Скрипки в якості офіційних, але з нинішніми щось треба робити однозначно. Не можна в гімні жалітися на життя, страждати (най і дуже літературно), викликати будь-які негативні емоції, використовувати занадто багато “не”. Все осяде на підсвідомість – це та пісенька, якою будуть “зомбувати” весь народ. І те що там десь підкорегували “а” на “и” щоб в першому рядку помирала не Україна, а її слава та воля – мало що змінює. Все одно на сайті Олімпійських ігор гордо написано: “http://vopli.com.ua/news/band/2008/08/28/slaven.html
Як на мене, то цей текст більш життєстверджуючий, бо набридло вже слухати (а тим більш співати!) депресивні слова офіційного гімну. І те, що музику залишили стару – добре, бо вона, на мій погляд, геніальна.
Невідомо, чи затвердять колись слова Олега Скрипки в якості офіційних, але з нинішніми щось треба робити однозначно. Не можна в гімні жалітися на життя, страждати (най і дуже літературно), викликати будь-які негативні емоції, використовувати занадто багато “не”. Все осяде на підсвідомість – це та пісенька, якою будуть “зомбувати” весь народ. І те що там десь підкорегували “а” на “и” щоб в першому рядку помирала не Україна, а її слава та воля – мало що змінює. Все одно на сайті Олімпійських ігор гордо написано: “кілька його цитат:
- Істинне призначення людини — жити, а не існувати.
- Не варто чекати натхнення — за ним треба бігти з палицею.
- Милосердя не полягає у киданні кістки голодному псу. Милосердя — це коли ти ділишся з ним цією кісткою будучи так само голодним як і він.
- Деякі типи правди є брехнею і саме вони користуються найбільшою популярністю.
Та суть, звичайно не в цитатах, а в тому справжньому та правдивому світі, в який поринаєш, тільки-но відкриєш книжку… хоча тепер це швидше зробити запустивши браузер :-)
—-
Запустила собі одне хороше оповідання – Джек Лондон. Любовь к жизни.
***
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: З коханням у серці , Липень 15, 2008
Нема нічого гіршого і жорстокішого ніж невизначеність.
Колись влітку
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: З коханням у серці, Море, Сади й парки , Липень 8, 2008
Море, ти прекрасне. Вночі, вранці, вдень, надвечір.
Хоч би який в тебе був настрій, хоч би який був настрій в мене.
Можу дивитися на тебе нескінченно: коли сонце кидає свої останні промені зза гір, коли тебе прикрашають лилово-рожеві хмари, коли ти виблискуєш жовтими плямами світла. Для мене найцінніший смарагд – той, що показуєш кольором хвиль, коли я пливу до берега у передсутінковий час.
Ти поряд, але як часто не можу навіть тебе торкнутися. Заслоняє всього лише дубове або фісташкове гілля. Читати далі »
Несподівана знахідка
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Квіти, Сади й парки , Червень 1, 2008
Нікітський сад мене завжди виручає, коли треба купити справжній кримський сувенір – тут тобі й ефірні масла, і подушечкі, валики, бальзами, чаї. Купа різновидів кожного, і головне – все вироблено тут, з сировини, яку вирощує науковий і виробничий монстр під назвою “Нікітський Сад – Національний науковий центр”.
Да, я поїхала знаючи, що там будуть троянди. Але мене ніхто не попередив, що там будуть ще й іриси! Гігабайтної флешки як не бувало :-)) І я бігала навколо тих квіточок вдвічі більше, ніж планувала. Добре, що є де відпочити і розслабитися – в справжньому кафе зі справжнім фіточаєм за справжнім дерев’яним столиком під справжніми деревами біля справжнього (не штучного!) річки-струмочка.
На фото – чорний ірис.
Нікіта
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Квіти, Сади й парки , Червень 1, 2008
Поїхала вчора Нікітський сад. Кінець травня і червень – це сезон троянд. Жовтих і білих, червоних і рожевих. Сотні сортів, тисячі квіток. Зараз тількі-но розпускаться зелена троянда, яку полюбляла Раїса Горбачова, і вже розквітлий “Блакитний Ніл” – троянда кольору, найбільше наближена до блакитного.
Червона, кажуть, символ кохання. Як по мені, нічим не гірша рожева чи помаранчова :-))). Або чорна. Але символ є символом, тому зробила одну фотку з серії “І тут гуляла моя тінь :-)
