Опубліковане в категорії Цивілізація
Печери Челтер-Коба
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Печерні міста , Жовтень 8, 2009
У Бельбецькій долині. Печерний монастир.
Пам’ятник будівельникам дороги
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Автобусні зупинки, Скульптури й пам'ятники, Шляхи , Жовтень 4, 2009
Сьогодні я розповім Вам про зупинку. Само собою, як завжди, не про звичайну зупинку. Але не про мозаїчну, як минулий раз. Власне, саме скамійка, сміттярка, пару стовбів та дах від дощу нічого примітного не представляють (хоча під час дощу вони якраз привертають найбільше уваги тих, хто забув вдома парасольку). А от те, що знаходиться поряд…
Але по порядку. Зупинка називається Верхній Місхор, розташована вона на Севастопольському шосе, так званій Верхній дорозі. Є ще вища – Траса, яка взагалі-то насправді Південнобережне шосе. Так вже склалося. Тут її кличуть Верхньою, хоч насправді найвищою серед доріг, що йдуть вздовж Південного берегу Криму, вона стане тільки після Алупки, коли перетне шосе та спрямує шлях подорожуючих нею ближче до гір, іноді підходячи до скельних обривів Головної гряди.
Сосняк. Зупинка
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Автобусні зупинки , Вересень 24, 2009
По дорозі в Ялту, коли далеко позаду залишився Ангарський перевал, Алушта, Партеніт і купа південнобережних селищ, або просто повертаючись з відвідань Нікітського саду, з вікна автобуса або тролейбуса можна побачити одну з мозаїчних автобусних зупинок.
Вона набагато цікавіша, аніж попередня “Ботанічна”, що позначає селище Нікіту, але, на жаль, занедбана та постраждала від вандалізму.
Є продовженням стіни та одночасно немов підпираючи схил, вона оберігає людей від дощу та вітру, дозволяє дочекатися потрібного транспорту. Його тут багато: Південнобережне шосе як-ніяк.
Фортеця Фуна
Поблизу Південної Демерджи, дуже близько від «Долини привідів», є цікаві руїни фортеці Фуна (перекладається — Димна). Найсхідніша цитадель князівства Феодоро, побудована ймовірно в ХІІІ ст. У залишках фортеці чітко прослідковуються контури замку та руїни християнського храму, а також господарські прибудови. Про існування цієї фортеці було відомо вченим, але відкопали її порівняно недавно — у 80-ті роки минулого століття.
Фуна була східним оплотом князівства Феодоро. Вважають, що тут знаходився центр однієї з кримських єпархій Константинопольського патріархату.
Місто, де живе найкраще в світі небо
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Поселення , Вересень 16, 2009
Так, саме живе. Своїм власним життям, та ділиться тим життям із іншими. Підзаряджає новою енергією, розповідає про різноманістність, вчить красі існування. Яким би воно не було: замовим похмурим, радісним літним, обіцяючим весняним та мальовничим осіннім. З хмарами чи без них. В дощ чи сніг. В будь-який час доби.
Я люблю тебе, ялтинське небо.
1.
Чобан-Куле. Пастухи тут — тільки в назві
По-перше, кілька слів від адміна. Щаслива вам презентувати перший гостьовий пост на “Кримській стежинці” та його автора – Ніка. І хоча він, як справжній патріот своєї малої батьківщини, найбільше приділяє уваги Західній Україні, в чому можна переконатися, гортаючи його віртуальний записник, занурюючись у світ храмів, палаців та інших пам’яток, що немов обгорнуті-одягнені у враження та уважні спостереження автора. Але замовкаю. І надаю слово йому.
Пляжі, юрби машин, мільярди палаток й мільйони «Скіфів», парасольок й матраців, а ще більше тіл людських, розкиданих по пляжу… Не жахом й трилером, а відпочинком стало місце Чобан-Куле, неподалік села Морське, Судацької міськради. І всю цю феєричну відпочинкову балагуристику вінчає давно забута башта на мисі Агіра. Чобан-Куле їй назва, що значить «пастуша башта». Появу цієї споруди пов’язують ще з готами й візантійцями.
На Хачла-Каяси
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Вершини, Фортеці, Шляхи , Вересень 14, 2009
Хачла-Каяси – це скеля-останець, що знаходиться між Гаспрою та Ореандою, прямо біля старої дороги Ялта-Севастополь, у лінійного будиночка.
Алімушка (її називають і так) – примітна скеля, яку полюбляють альпіністи. Вона невисока, але дуже зручна для тренування.
Залишки історії
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Фортеці , Серпень 30, 2009
Крим завойовувало багато народів. Хтось залишився, а сліди інших є тільки в книгах істориків та мандрівників. Хочеться спитати – а як же будинки, фортеці? – Щось має бути? Так, воно і є. На узбережжі будувалось багато укріплень – і щоб охороняти перевали, і біля зручних бухт-гаваней, і для контролю за найближчими пагорбами. Тільки на Південному березі кілька десятків. Хоча хто зна, може й більше.
Але кожен наступний народ знищував надбання попереднього, і висмоктував всі сили з півострова. Чи будемо ми такими самими, що знищують та кидають напризволяще історичні пам’ятки? Чи залишимо після себе трохи більше про попередні поселення, аніж писемні згадки, що там-то і тут-во стояв храм, фортеця, місто etc.?
P.S.: На фото – те, що залишилось від більшості Південнобережних укріплень-ісарів, в данному випадку – Рускофіль-кале, що на мисі Мартьян.
Гелін-Кая. Загублений у часі
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Каляки-маляки, Фортеці , Липень 27, 2009
Гелін-Кая, або Кизил-Таш – середньовічне укріплення, що розташоване недалеко від Ялти, у селищі Краснокам’янка. Невідомо, чи це стара назва, а теперешнє перекладається з кримськотатарської як Червоний камінь, через розташування на мальовничій, відокремленій від сусідніх хребтів скелі.
Можливо, в когось виникне асоціяція із знаменитим вином, і він не помилиться: так, саме в цьому місці росте виноград, з якого виробляють Мускат білий червоного каменю – солодке південнобережне вино, що отримало купу нагород, вино, що має неповторний смак та букет.
Трохи літньої Набережної
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Море, Поселення , Червень 19, 2009
В червні вона оживає. Кафешки, ресторани, магазини. Художники, музики, фотографи. Фестивалі, акції, телезйомки і багато чого іншого.
Але головне – люди. Ті, що працюють, йдуть на роботу або з роботи, гуляють, відпочивають. Вони приїхали в ту саму теплу Ялту щоб пройтися знаменитою набережною, вдихнути свіжого, в сотні разів чистішого ніж в їхніх рідних містах повітря, та на черговий дзвінок знайомих відповісти: “А я на морі”, сказати так, що в кожному цьому слові донесеться посмішка задоволення та радості :-)
