Category: Цивілізація

Пам’ятник будівельникам дороги

Сьогодні я розповім Вам про зупинку. Само собою, як завжди, не про звичайну зупинку.  Але не про мозаїчну, як минулий раз.  Власне, саме скамійка, сміттярка, пару стовбів та дах від дощу нічого примітного не представляють (хоча під час дощу вони якраз привертають найбільше уваги тих, хто забув вдома парасольку). А от те, що знаходиться поряд…

Але по порядку. Зупинка називається Верхній Місхор, розташована вона на Севастопольському шосе, так званій Верхній дорозі. Є ще вища – Траса, яка взагалі-то насправді Південнобережне шосе. Так вже склалося. Тут її кличуть Верхньою, хоч насправді найвищою серед доріг, що йдуть вздовж Південного берегу Криму, вона стане тільки після Алупки, коли перетне шосе та спрямує шлях подорожуючих нею ближче до гір, іноді підходячи до скельних обривів Головної гряди.

Читати далі…

Сосняк. Зупинка

По дорозі в Ялту, коли далеко позаду залишився Ангарський перевал, Алушта, Партеніт і купа південнобережних селищ, або просто повертаючись з відвідань Нікітського саду, з вікна автобуса або тролейбуса можна побачити одну з мозаїчних автобусних зупинок.

Вона набагато цікавіша, аніж попередня “Ботанічна”, що позначає селище Нікіту, але, на жаль, занедбана та постраждала від вандалізму.

Є продовженням стіни та одночасно немов підпираючи схил, вона оберігає людей від дощу та вітру, дозволяє дочекатися потрібного транспорту. Його тут багато: Південнобережне шосе як-ніяк.

Читати далі…

Місто, де живе найкраще в світі небо

Так, саме живе. Своїм власним життям, та ділиться тим життям із іншими. Підзаряджає новою енергією, розповідає про різноманістність, вчить красі існування. Яким би воно не було: замовим похмурим, радісним літним, обіцяючим весняним та мальовничим осіннім. З хмарами чи без них. В дощ чи сніг. В будь-який час доби.

Я люблю тебе, ялтинське небо.

1.

Читати далі…

На Хачла-Каяси

Хачла-Каяси – це скеля-останець, що знаходиться між Гаспрою та Ореандою, прямо біля старої дороги Ялта-Севастополь, у лінійного будиночка.

Алімушка (її називають і так) – примітна скеля, яку полюбляють альпіністи.  Вона невисока, але дуже зручна для тренування.

Читати далі…

Залишки історії

Крим завойовувало багато народів. Хтось залишився, а сліди інших є тільки в книгах істориків та мандрівників. Хочеться спитати – а як же будинки, фортеці? – Щось має бути? Так, воно і є.  На узбережжі будувалось багато укріплень – і щоб охороняти перевали, і біля зручних бухт-гаваней, і для контролю за найближчими пагорбами. Тільки на Південному березі кілька десятків. Хоча хто зна, може й більше.

Але кожен наступний народ знищував надбання попереднього, і висмоктував всі сили з півострова. Чи будемо ми такими самими, що знищують та кидають напризволяще історичні пам’ятки? Чи залишимо після себе трохи більше про попередні поселення, аніж писемні згадки, що там-то і тут-во стояв храм, фортеця, місто etc.?

P.S.: На фото – те, що залишилось від більшості Південнобережних укріплень-ісарів, в данному випадку – Рускофіль-кале, що на мисі Мартьян.

Гелін-Кая. Загублений у часі

Гелін-Кая, або Кизил-Таш – середньовічне укріплення, що розташоване недалеко від Ялти, у селищі Краснокам’янка. Невідомо, чи це стара назва, а теперешнє перекладається з кримськотатарської як Червоний камінь, через розташування на мальовничій, відокремленій від сусідніх хребтів скелі.

Можливо, в когось виникне асоціяція із знаменитим вином, і він не помилиться: так, саме в цьому місці росте виноград, з якого виробляють Мускат білий червоного каменю – солодке південнобережне вино, що отримало купу нагород, вино, що має неповторний смак та букет.

Читати далі…

Трохи літньої Набережної

В червні вона оживає.  Кафешки, ресторани, магазини. Художники, музики, фотографи. Фестивалі, акції, телезйомки і багато чого іншого.

Але головне – люди. Ті, що працюють, йдуть на роботу або з роботи, гуляють, відпочивають.  Вони приїхали в ту саму теплу Ялту щоб пройтися знаменитою набережною, вдихнути свіжого, в сотні разів чистішого ніж в їхніх рідних містах повітря, та на черговий дзвінок знайомих відповісти: “А я на морі”, сказати так, що в кожному цьому слові донесеться посмішка задоволення та радості :-)

Читати далі…

Мис Ай-Тодор

Мис, зі східної сторони якого знаходиться Ластівчине гніздо, в центрі нагорі – залишки давньоримської фортеці Харакс, а зараз ще й військова частина та маяк, що контролюється Російською федерацією, а з західної частини – чудовий парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва Харакс.

Вид зі смотрової біля пам’ятника Лєніну в Кореїзі.