Category: Фортеці

На Хачла-Каяси

Хачла-Каяси – це скеля-останець, що знаходиться між Гаспрою та Ореандою, прямо біля старої дороги Ялта-Севастополь, у лінійного будиночка.

Алімушка (її називають і так) – примітна скеля, яку полюбляють альпіністи.  Вона невисока, але дуже зручна для тренування.

Читати далі…

Залишки історії

Крим завойовувало багато народів. Хтось залишився, а сліди інших є тільки в книгах істориків та мандрівників. Хочеться спитати – а як же будинки, фортеці? – Щось має бути? Так, воно і є.  На узбережжі будувалось багато укріплень – і щоб охороняти перевали, і біля зручних бухт-гаваней, і для контролю за найближчими пагорбами. Тільки на Південному березі кілька десятків. Хоча хто зна, може й більше.

Але кожен наступний народ знищував надбання попереднього, і висмоктував всі сили з півострова. Чи будемо ми такими самими, що знищують та кидають напризволяще історичні пам’ятки? Чи залишимо після себе трохи більше про попередні поселення, аніж писемні згадки, що там-то і тут-во стояв храм, фортеця, місто etc.?

P.S.: На фото – те, що залишилось від більшості Південнобережних укріплень-ісарів, в данному випадку – Рускофіль-кале, що на мисі Мартьян.

Гелін-Кая. Загублений у часі

Гелін-Кая, або Кизил-Таш – середньовічне укріплення, що розташоване недалеко від Ялти, у селищі Краснокам’янка. Невідомо, чи це стара назва, а теперешнє перекладається з кримськотатарської як Червоний камінь, через розташування на мальовничій, відокремленій від сусідніх хребтів скелі.

Можливо, в когось виникне асоціяція із знаменитим вином, і він не помилиться: так, саме в цьому місці росте виноград, з якого виробляють Мускат білий червоного каменю – солодке південнобережне вино, що отримало купу нагород, вино, що має неповторний смак та букет.

Читати далі…

Стіни Сандик-Кая

Знаходиться неподалік села Поляна Бахчисарайського району. На вершині гори знаходиться середньовічна фортеця (доречі, вона таки попала у славнозвісний список тих, що не підлягають приватизації).

І сама фортеця досить цікава, і краєвиди з неї чудові – кажуть що можна побачити навіть Чатирдаг. Коли там були (22 лютого) віддалені гори були закриті хмарами. Втім, красою навколишніх місць це не завадило насолодитись, бо з цієї вершини можна побачити і Байдарську, і Бельбекську долини

Ця гора і ці місця заслуговують окремої докладної розповіді і вона обов’язково буде, а поки – одне фото, на якому можна побачити зовнішні оборонні стіни.

P.S.: Здається блог доріс до того, що пора заводити власну рамочку для фотографій. Вчора та сьогодні активно експериментувала, намагаючись зробити щось пристойне. Результат можете бачити вище. Також велике дяк Сергію за допомогу у боротьбі з Фотошопом, і все – для нелегкої справи автоматизації процесу створення таких рамочок :-)

Чоргуньська вежа

Чоргуньська вежа

Знаходиться в селі Черноріччя (колишній Нижній Чоргунь), це Севастопольська міська рада.Якщо хтось був у Тернівці (поряд із Мангупом, Ескі-Керменом, Шулданом, Челтер-Мармара) – то це зовсім недалеко. Вже багато разів була в тих печерних містах, а в минулому році і знайомих, і друзів (Льолік, привіт ,-)) туди возила, але не здогадувалася, що поряд є справжня середньовічна вежа. А в минулу неділю мені показали, і я цьому дуже рада!

Дата зведення – XVI-XVII ст.Висота – приблизно 12 метрів, стіни 1,5 метри завтовшки. В плані 12-гранна, вхід зараз замурований (мабуть, для безпеки туристів).

Учан-Су-Ісар

В якості заглавної картинки для цієї невеличкої віртуальної екскурсії – моя робота, виконана в техніці пастелі. Зображена на ній, ясна річ, скеля з укріпленням Учан-Су-Ісар, про яке й далі буде йти мова.

Учан-Су-Ісар

Взагалі пишуть (наприклад В.Авінда у своїй “Ай-Петрі…”, що різноманітних фортець і укріплень на Південному березі Криму існувало більше 70. З них більш-менш збереглося біля 40 (саме така кількість у путівнику А. Іванова, присвяченому замкам та фортецям ПБК) – всі на будь-який смак та бажання до них добиратися. Саме так, щоб дістатися більшості з них, треба докласти чималих зусиль – або важкий підйом пішки, або довгий пошук, або небезпека бути зжертими злими собаками та охоронцями :-)

Читати далі…

Рік почався непогано

А непогано він почався тому, що я сьогодні, поки дехто спав весь ранок і день після бурного святкування (а я от вночі спала – ну нема в мене звички об’їдатися вночі та дивитися телевізор з попсовими концертами), я пішла на Учан-Су. Ось він, зимово-ледопадний (і це тільки верхня частина його 98-ми метрів):

Учан-Су

На жаль, якість фото могло бути краще, але тут цікаво що: зроблено воно не просто з якогось там пагорба, а з ісара! Цей так і називається – Учан-Су-ісар. Одна зі справжніх фортець Південнобережжя. На жаль, залишилось від неї небагато, але що є то є. Далі фото однієї зі стін ісара. Читати далі…

Древняя Крепость. Часть 3. Кыз-Куле

Спустившись с Северного дозорного комплекса, мы отправились к Кыз-Куле – укреплению к западу от Эски, на плато мыса Топшан.

Мы штурмовали это укрепление с восточной стороны мыса, забрались только благодаря тому, что Читати далі…

Мангуп-Кале

В прошлое воскресенье была на Мангупе. Это так называемый пещерный город, причем пещеры не естественные, а вырубленные в скалах, по краю обрыва, имели культовое и охранное назначение. Плюс развалины древних построек, возраст некоторых – более 1000 лет.
Я не историк, поэтому не буду мучить цифрами, фактами и описаниями, все равно получится плохо. Лучше дам ссылку – Пещерные города Крыма – там очень хорошо все изложено.
А с меня – фотки-впечатления и немного комментариев.

Плато. Вид на Цитадель и долину:

Схема городища, установленная в поселке Ходжа-сала, расположенном Читати далі…