Category: Цивілізація

Осінь триває

Так, поки цвітуть хризантеми.

Люблю приходити в Нікітський Сад. В будь-яку пору року: і в літню спеку, і в морози, і весною, а особливо – в пізню осінню пору, коли розпускаються хризантеми. Сьогодні я приготувала Вам екскурсію на щорічний Бал хризантем. Дивіться, розглядайте, питайте про них. І обов’язково обирайте собі – на будь-який смак. Є всі (крім блакитного) кольори, є будь-які форми і багато, дуже багато!!

Хризантеми

Читати далі…

Осінні купання

Я досі не вірю в те, що це зробила… Температура води була щось близько 9 градусів. Раніше максимум, на що була здатна – це 14 градусів в морі, а тут… Ух! Я морально була підготовлена до того, що підійду, потрогаю водичку ніжкою, відчую весь холод джерельної води та вирішу, що це не для мене :-))

А в результаті зайшла та окунулася з головою тричі! Тричі – тому що так треба було для максимального ефекту. Спочатку окуналася в першій купелі, що на території монастиря, – вона добре обладнана, крита, велика, в басейн сходи з поручнями (але й вода трохи тепліша). А потім пішли на іншу, в 2 км, в яку надходить вода прямо з джерела поряд, ніде по дорозі не нагріваючись, та під відкритим небом. Краса! Всім рекомендую!

Місце: Топловський жіночий монастир св. Параскеви, Білогірський р-н.
Час: Вчора вдень.

Я внє сєбя от щастя

Ну от, здається, мої страждання з приводу відсутності останні 3 місяці власної фототехніки завершилися :-)

Я таки його придбала. Сьогодні витратила всю обідню перерву на бігання по Харакському парку, фоткаючи все на своєму шляху, крутячи і натискаючи всі кнопочки. Само собою, ще буду сидіти та розбиратися з мануалом, але на перший погляд все просто та зрозуміло.

Може хтось і скаже : “фу, мильниця!”, але для мене – як раз те, що потрібно.

Харакський палац

Харакський палац

Місхор

Місхор

Циклопічна кладка зовнішньої стіни Римської фортеці Харакс

Циклопічна кладка зовнішньої стіни Римської фортеці Харакс

Схили мису Ай-Тодор

Схили мису Ай-Тодор

Русалка і фонтан

В нас одна скульптура – “Русалка”, стоїть на однойменній набережній селища, прямо в морі. Виконана з анатомічною точністю, може навіть десь і занадто )) Але справжнє її призначення – знаряддя для ниряння )). Справді – можна спригнути з каменя, де вона сидить, можна залізти на її хвіст (він на рівні води, том удля початку дуже зручно), для різномоніття можна зі спини або із задниці (але не досить зручно, бо вони нахилені і важко встояти – краще вже з плечей), а самий шик – забратись на голову ))

Стоїть вона тут не випадково – місце пов’язано з давньою кримськотатарською легендою про красуню Арзи.

Читати далі…

Колись влітку

Море, ти прекрасне. Вночі, вранці, вдень, надвечір.

Хоч би який в тебе був настрій, хоч би який був настрій в мене.

Можу дивитися на тебе нескінченно: коли сонце кидає свої останні промені зза гір, коли тебе прикрашають лилово-рожеві хмари, коли ти виблискуєш жовтими плямами світла. Для мене найцінніший смарагд – той, що показуєш кольором хвиль, коли я пливу до берега у передсутінковий час.

Море і дубове гілля

Ти поряд, але як часто не можу навіть тебе торкнутися. Заслоняє всього лише дубове або фісташкове гілля. Читати далі…

Несподівана знахідка

Нікітський сад мене завжди виручає, коли треба купити справжній кримський сувенір – тут тобі й ефірні масла, і подушечкі, валики, бальзами, чаї. Купа різновидів кожного, і головне – все вироблено тут, з сировини, яку вирощує науковий і виробничий монстр під назвою “Нікітський Сад – Національний науковий центр”.

Да, я поїхала знаючи, що там будуть троянди. Але мене ніхто не попередив, що там будуть ще й іриси! Гігабайтної флешки як не бувало :-)) І я бігала навколо тих квіточок вдвічі більше, ніж планувала. Добре, що є де відпочити і розслабитися – в справжньому кафе зі справжнім фіточаєм за справжнім дерев’яним столиком під справжніми деревами біля справжнього (не штучного!) річки-струмочка.

На фото – чорний ірис.

Нікіта

Поїхала вчора Нікітський сад. Кінець травня і червень – це сезон троянд. Жовтих і білих, червоних і рожевих. Сотні сортів, тисячі квіток. Зараз тількі-но розпускаться зелена троянда, яку полюбляла Раїса Горбачова, і вже розквітлий “Блакитний Ніл” – троянда кольору, найбільше наближена до блакитного.

Червона, кажуть, символ кохання. Як по мені, нічим не гірша рожева чи помаранчова :-))). Або чорна. Але символ є символом, тому зробила одну фотку з серії “І тут гуляла моя тінь :-)

До свидания, ЖЖ

Это – последний творческий пост, который был в моём ЖЖ. Другие записи, находящиеся ниже и, соответственно, с более ранней датой публикации, также перенесены из живого журнала.

Дальше небольшая подборка фотографий Набережной Ялты. Читати далі…