Category: Поселення

Місто, де живе найкраще в світі небо

Так, саме живе. Своїм власним життям, та ділиться тим життям із іншими. Підзаряджає новою енергією, розповідає про різноманістність, вчить красі існування. Яким би воно не було: замовим похмурим, радісним літним, обіцяючим весняним та мальовничим осіннім. З хмарами чи без них. В дощ чи сніг. В будь-який час доби.

Я люблю тебе, ялтинське небо.

1.

Читати далі…

Трохи літньої Набережної

В червні вона оживає.  Кафешки, ресторани, магазини. Художники, музики, фотографи. Фестивалі, акції, телезйомки і багато чого іншого.

Але головне – люди. Ті, що працюють, йдуть на роботу або з роботи, гуляють, відпочивають.  Вони приїхали в ту саму теплу Ялту щоб пройтися знаменитою набережною, вдихнути свіжого, в сотні разів чистішого ніж в їхніх рідних містах повітря, та на черговий дзвінок знайомих відповісти: “А я на морі”, сказати так, що в кожному цьому слові донесеться посмішка задоволення та радості :-)

Читати далі…

Мис Ай-Тодор

Мис, зі східної сторони якого знаходиться Ластівчине гніздо, в центрі нагорі – залишки давньоримської фортеці Харакс, а зараз ще й військова частина та маяк, що контролюється Російською федерацією, а з західної частини – чудовий парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва Харакс.

Вид зі смотрової біля пам’ятника Лєніну в Кореїзі.

Скельські менгіри

Одна з найдревніших пам’яток, що створена руками людини – це мегалітичні споруди. І нам не треба їхати у Велику Британію, щоб їх побачити. Вони зовсім поряд. Крим, Севастопольська міськрада, Байдарська долина, село Родніківське. Село раніше мало назву Скеля, звідси й назва менгірів – скельські, або байдарські, за назвою долини.

Скельські менгіри

Читати далі…

А у нас в горах сніг!

І не просто сніг, дууууже багато снігу. Останні кілька днів нападало доволі. У п’ятницю ледве доповзла (через 10 хвилин зрозуміла, що тре було їхати, але було вже пізно) додому – крізь дощ, що потім перейшов у сніг. Завалилася додому у мокрій куртці та білій шапці і білими від снігу віями :-))). В суботу не хотілося взагалі вилазити – таючий крізь сніг – то насправді жахливо.

Фотку моєї улюбленої Ай-Петрі показати не можу, бо сьогодні вона знов була у хмарах, а от фотки гір над Ялтой – легко!

Баланин-Каяси, Ялтинська яйла

На фото – хребет Баланин-каяси, що спускається від Ялтинської яйли до моря. По ньому, а далі трохи західніше проходить газопровід в Ялту. Між центром фотки та її лівим краєм можна побачити майже вертикальну риску – то він і є. Недалеко від нього, а у верхній частині майже співпадаючи, проходить мальовнича (не сама по собі, а за рахунок навколишніх краєвидів) Стільська стежка – дуже старий перевал через Ялтинську яйлу, а пару кілометрів західніше ще один перевал і, відповідно, ще одна дуже стара стежка – Лапата-богаз. На фото Лапата знаходиться у лівого краю, трохи прикрита хмарою.

Висота тих гір +/- 1400 метрів над рівнем моря. І море зовсім поряд :-)

P.S.: А ще в мене вже є один справжній новорічний подарунок! Подарунок вигляд має віртуальний, але для цього були витрачені зовсім не віртуальні зусилля. Показувати поки що не буду, поки що займаюся всякими налаштуваннями – всьому свій час. А величезна дяка за це людині… а тут в мене невеличкий глюк, бо я не знаю, який з його численних блогів вказувати :-) Нехай буде Монетизація блога – я його регулярно читаю, час від часу коментую. Щоправда, цю монетизацію аж ніяк не використовую в себе, але мотаю на ус і намагаюсь зрозуміти “что такое хорошо и что такое плохо” у справі заробляння грошей через інтернет.

А далі – трохи сьогоднішніх хмар над Ялтою. Є в мне така звичка – піднімати голову і дивитися що там небо показує :-)

Читати далі…

До свидания, ЖЖ

Это – последний творческий пост, который был в моём ЖЖ. Другие записи, находящиеся ниже и, соответственно, с более ранней датой публикации, также перенесены из живого журнала.

Дальше небольшая подборка фотографий Набережной Ялты. Читати далі…

Смотреть как завороженный

Шла вчера с работы, по Набережной. Подхожу к самому высокому платану, там на верхушке сидят птицы, много птиц, скорее всего вороны. Уже автоматически достаю фотоаппарат, делаю пару снимков.

Иду дальше. Волны, небо, зимующие межсезонье кафешки – есть чем занять глаз, даже если идёшь быстро. Слишком быстро, как сказали бы другие. Вдруг резко останавливаюсь, возвращаюсь метров на 10 назад и опять рассматриваю дерево, ещё не вполне осознавая, что же меня привлекло. Читати далі…

Добавлю я немного пыли

Писались практически из одной точки – площадка (“памятник Ленину”), возвышающаяся над местностью.

Практически одно и то же. Но с разным настроением и в разное время. Первая – февраль 2006, последняя – прошедшая суббота.

Морской пейзаж. Весна Третий день зимы Перед закатом Огонь внутри

Все – пастельными мелками на бумаге, 29х41 см