Monthly Archive: Квітень 2008

Научний. Краєвиди і телескопи

Якщо коротко – там краса неймовірна. Особливо в перший день :-). Потім набридає, хочеться нових вражень, але… все одно залишається ідеальним місцем, щоб втекти від цивілізації.

І як же нам пощастило з небом! Просто фантастика.

Зовсім поряд Чатирдаг. Це здається, що поряд. Якщо йти пішки, то далеченько буде :-))

Читати далі…

Чому я саме тут?

По-перше, ведення щоденика добре стимулює не закидати свої фотки далеко-далеко, а працювати з ними, розбирати, писати свої враження. Бо багато забувається.

По-друге, ЖЖ-подібні сервіси мене втомлюють. Якщо ж у цього блогу буде всього лише кілька відвідувачів, буду тільки рада – в мене немає мети зробитися тисячнєгом чи як там вони називаються :-))). Я так втомлююсь за день від всіляких розмов і обговорень (пустих, важливих, потрібних, дуже потрібних, балаканини), що активне спілкування ще й в соціальних мережах – для моєї головушки занадто. І wordpress відсутній в Яндекс-рейтингу – це взагалі чудово!

По-третє, треба ж місце, де я можу поскаржитися на життя?! Понити, посумувати?! Або розповісти анекдот.

Тому всім привіт :-)

Ну, а якщо чесно, цей щоденик створений заради однієї-єдиної людини. Називати ім’я не буду – хто знає, тому це не потрібно зайвий раз казати, а хто не знає – це його і не стосується. А, нє – всеж таки заради двох людей – як це я могла себе забути? Бо я сподіваюсь, що стану краще, розумніше, красивіше, скромніше :-)))) Та й люди щось там кажуть про те, що в мене там щось виходить дуже добре, я там щось відкриваю. Нічого не знаю – я звичайна людина, просто йду зі своєю мильницею і фотаю все навкруги. Або не фотаю :-). І якісь дрібнички помічаю. Та й все. Я знаю багато людей, які набагато розумніші й цікавіщі за мене. І я щаслива, що з ними знайома.

Ой, здається, я вже занадто багато буквочок пишу – пішла-ка я прогуляюся Харакським парком :-)

Маленькі й великі шляхи

Є такий. Така. Дорога в селище Научний – в серці Криму, з видом на Бабуган, Ялтинську яйлу та – як на цьому фото – на Чатирдаг.

Прозоре повітря, сонце – вони відганяють все зайве, несуттєве. Не дарма мені так хотілося тут побувати.

В думках, в серці залишається тільки справжнє. І тому саме в цій місцині слова, які вже були сотні разів сказані подумки, тут нарешті вийшли, хоч як важко це було зробити.

Та й годі вічно ховатися від світу та й самої себе в шкарлупку. Краще подивится на краєвиди :-))). Он які чудові пагорби з квітучим тереном:

Цю красу варто показати і ближче:

Що це? – Весна? Чи початок нового шляху в житті? Хотілося б думати, що друге. Та й в будь-якому випадку я вже інша людина, ніж була до. Щоб там не було. Я з радістю дивлюся в майбутнє, хоча не знаю, в яку сторону поверне ця моя нова дорога.

Перший пост

Завіси мають здатність опускатися і підніматися. Точніше, це їх опускають і піднімають.

Ось цей, на фото – зроблений з платанових гілок – завжди на одному й тому самому місці.

Через нього просвічується то більше, то менше неба – як дозволить вітер, дощ, сонце.

Але в будь-якому випадку побачить більше той, хто захоче побачити. Я можу лише злегка нятякнути ,-)