Monthly Archive: Вересень 2008

Дорога на Сідло Кемаля

За день купа позитивних вражень, багато побаченого та почутого. Кілька вершин, кілька стежок, кілька інженерних споруд. І мій перший півторатисячник :-)

Те, що я побачила з його вершини – надзвичайне та незабутнє. Вершина називається Кемаль-Егерек, або сідло Кемаля. Висота – 1529 метрів, тобто, одна з найвищих вершин Криму.

На фото показана вершина та дорога, що веде до неї. Доречі, про дорогу, була невеличка “пригода”. Повертаємося ми з вершини, прямуємо до Стіля-богаз. Я йду трохи попереду, мої компаньйонки по походу – трохи позаду. Йдемо по грунтовій дорозі (все ж таки зручніше по ній йти, ніж лісом, тай шлях так коротший був), і тут назустріч якийсь позашляховик (нє Ніва :-)) і зупиняється біля мене. Думаю: “ну, люди катаються, певно, щось спитати хочуть”. Чоловік за кермом мене й пита (причому навіть не привітався):

– Куда идете?
– В Ялту.
– А откуда?
– С Кемаля.
– И вас ещё никто не остановил в Заповеднике?
– Это не Заповедник, Заповедник – дальше Кемаля.

Коротше немов допит. Я спокійно стою, чекаю, що ж він ще спитає. Він подивився на мене, нічого не сказал і поїхав далі, на Кемаль. А я стою і думаю – хто це може бути? Перше що спадає – лісники хочуть підзаробити. Але з іншого боку, занадто крута автівка. Колі ті поверталися з Кемаля, подивилася на номери – київські, з чотирма нулями. Так і є, якісь круті катаються по Заповіднику.

Для тих, хто не знає: Кримській природний заповідник є найбільший в Криму, на його території знаходиться вся Бабуган-яйла, вся Гурзуфська і майже вся Нікітська та велика територія на пініч від них. Охороняється від відвідувачів (окрім автобусних екскурсій в Косьмо-Даміанівський монастир).

Але: то для звичайних людей заповідник, а для “особо рівних” – мисливські угіддя. Там розташовані держдачі (кількість та назви не знаю), інфраструктура для того, щоб можновладці почували себе якнайкраще. І щоб їздили куди заманеться, без перешкод могли полювати на все живе, та “відриватися по повній”.

Отаке.

Вітаю всіх з Днем туризму!

Не знаю як ви, а от я цей день провела як справжня туристка – відвідала купу цікавих місць, отримала купу вражень. Напрямок руху – Судацький район, на шляху були: руїни Чобан-Куле поряд з Морським, боспорська фортеця царя Асандра на західному схилі Караул-Оба, селище Туклак, Новий Світ, та навіть Судак і Генуезька фортеця в ньому (чому я дуууже рада, бо останній раз була в ній ще в школі). Шматочок Голіцинської стежки, Царський пляж (не купалася, просто подивилася), пам’ятка природи Караул-Оба.

От звідти, з Караул-Оба, публікую кілька фоток-листівок. І квітку з пагорбу біля с. Веселого (Кутлак). Тому що ми йдемо в гори й долини не тільки тому, щоб насолодитися краєвидами, але й тому, щоб подивитися собі під ноги, та іноді, у вигляді звичайної травинки чи листка, знайти справжній скарб.

Один зі скель-'ченців'

Однa зі скель-"ченців"

Квітка

Квітка

Читати далі…

Я внє сєбя от щастя

Ну от, здається, мої страждання з приводу відсутності останні 3 місяці власної фототехніки завершилися :-)

Я таки його придбала. Сьогодні витратила всю обідню перерву на бігання по Харакському парку, фоткаючи все на своєму шляху, крутячи і натискаючи всі кнопочки. Само собою, ще буду сидіти та розбиратися з мануалом, але на перший погляд все просто та зрозуміло.

Може хтось і скаже : “фу, мильниця!”, але для мене – як раз те, що потрібно.

Харакський палац

Харакський палац

Місхор

Місхор

Циклопічна кладка зовнішньої стіни Римської фортеці Харакс

Циклопічна кладка зовнішньої стіни Римської фортеці Харакс

Схили мису Ай-Тодор

Схили мису Ай-Тодор

Успішний виступ нашої збірної на Параолімпіаді

Що тут сказати – результати просто чудові! Наші зібрали непоганий урожай нагород: 24 золотих, 18 срібних та 32 бронзових медалі і посіли із 74 медалями 4 загальнокомандне місце, пропустивши вперед тільки Китай, Велику Британію та Сполучені Штати.

Вчора порадували футболісти (ті, що з наслідками ДЦП), виборовши олімпійське чемпіонство у матчі з командою Росії. Треба сказати, що обидві команди були сильними – обидві підійшли до фіналу без жодної поразки. І ось вони, переможці:


(фото з офіційного сайту Параолімпійських ігор. Photo credit: Xinhua)

Хтось може сказати, що нам пощастило. А хтось – що щастить обов’язково кращим, сильнішим, тим, хто цього більше бажає. А у випадку з Параолімпійськими змаганнями – це часто така воля і таке бажання, які й не снилися людям, в яких є всі руки-ноги, нормально працюють всі органі відчуттів, які можуть нормально пересуватися, навіть не замислюючись, що то велике щастя.

Параолімпіада – свято, але свято не тільки переможців-медалістів, – це свято всіх тих, хто невзираючи на вроджені чи отримані вади зміг перемогти перш за все себе, поставивши і подолавши своєю волею таку планку, що нам, “нормальним” можна тільки заздрити.

Футбол – найбільш популярний вид спорту, але не ним єдиним. Тому далі – Читати далі…

Мис Меганом: залишивши цивілізацію

Мис Меганом. Південний схід Криму, Судацький район. Але він (мис) видається такою величезною спорудою, що його можна побачити не тільки з околиць Судаку, але й з Алуштинського району, і навіть з Ластівчиного гнізда, або зі скали Ай-Нікола над Ореандою, та й просто з однієї з гірських доріг-серпантинів Великої Ялти. Як раз йдуть осінні дні з їх прозорорим повітрям та відсутністю димки над морем – тож його можна добре розгледіти.

Але якщо Меганом можна побачити з багатьох місць, то це говорить і про зворотнє: з мису видно десятки кілометрів узбережжя, і, треба сказати, до цього великану прибережні місцинки повертаються своєю найкращою стороною.

Ось як тут, на першому фото – вже на підході до мису відкриваються для неквапливого споглядання судацькі бухти, Алчак та, звичайно Новий Світ. До речі, за чудові фотки я знову вдячна чарівній дівчині Алінці, що також відфотала Новий Світ з усіх можливих та неможливих сторін, та увезла із собою часточку Криму у свої Черкаси. На заваді не стали ані поїздки по дорозі зі страшними проваллями поруч, ані прогулянка по вузеньких стежках – хороброму серцю відкривається все.

А ще публікую цей пост для своєї подруги, щоб та, побачивши з далекої Москви ці фотки, згадала яке буває синє небо в Криму і скоріше видужувала!

Море та чайки тебе чекають у будь-яку пору року. Читати далі…