Monthly Archive: Жовтень 2008

Вершина Криму

1545 метрів над рівнем моря. Все. Вище в Кримських горах вже нікуди. Позитивних емоцій – через край. Вражень – море.

Цей похід був бажаним, вершина дражнилася своєю близкістю, але зупиняла своєю недоступністю. Але холодна голова, ретельний розрахунок, само собою, везіння та трошки наполегливості – і от, ми стоїмо вже на найвищій точці Криму, закриваемося від вітру, що намагається нас здути, та милуємося краєвидами навкруги.

Листочки скумпії

Фотані по дорозі на Роман-Кош.

Не побоялися ранішнього невеличкого дощика та вирішили піти. Як виявилося потім – правильно зробили. Вище 400 метрів вже було сухо, а хмари невдовзі розвіяло вітром.

Конкурс блогів

Поняття “найкращий”, особливо серед приватних блогів є дуже спірним та суб’єктивним. Але я приєдналася :-)
Проголосувати за мене можна отута:

UA Webstar 2008 participant

А також, можливо, серед інших учасників знайдете багато цікавого. В переліку номінантів, що розбиті на 10 різних категорій, справді є блоги та спільноти, які хочеться читати. І не важливо, стануть вони переможцями чи ні.

Зейтін-Кош

Зейтін-Кош, в перекладі “гора-маслинка” – одна з найвищих вершин Криму. Вершина (1537 метрів) позначена геодезичним знаком, що наразі зламаний під ударами стихії.

Знаходиться ближче до південного (вірніше, південно-східного), а не північного краю плато, на відміну від інших півторатисячників: Роман-Кош, Демір-Капу, Кемаль-Егерек, Бойнус-Тепе, Учурум-Кая. Як добре видно на фото, з неї можна побачити море.

Листування зі злодіями

Створюю цей пост зараз, головним чином, на пам’ять, щоб в одному відкритому місці була зібрана вся колекція питань-відповідей.

Історія почалась з того, що я дізналась, що:

1) Я начебто зареєстрована на сайті (не буду публікувати його адресу щоб не робити йому рекламу, назвемо його умовно “трёп.ком.юей), присвяченому подорожам Україною, хоча цього не робила.
2) Від імені цього юзера опубліковано три мої звіти з фотографіями. Звісно, без мого дозволу.
3) На моїх фотографіях стоять копірайти того сайту. Крім того, змінено назви звітів, а також самовільно проведена трансформація двох моїх звітів в один.
4) В профайлі користувача вказано адрес мого ЖЖ, звідки було взято, але вказано простим текстом, гіперпосилання немає
5) На сторінках, де розташовані взяті в мене статті, я спочатку не помітила жодного гіперпосилання, потім вимявилось, що воно таки є, просто його з першого разу важко помітити.

Пролиставши сайт трёп.ком.юей, я прийшла до висновку, що він скрізь наповнений матеріалами таких собі псевдо-юзерів, видимо, щоб зробити видимість популярності ресурсу.

Стосовно розміщеної інформації ще ладна, але особисто мене найбільше обурило те, що мене від мого імені зареєстрували! І я типу сама публікую на їх ресурсі свої матеріали! Не всякі RSS-агрегатори, що стали нормою і які навпаки, дуже допомагають таким авторам як я, а так, ніби я все це сама вивісила! Будучи дуже обурена, написала адміністрації сайту наступного листа:

Читати далі…

Кам’яні хвилі Бабугану

Комусь це нагадає марсіанські пейзажі, комусь – зкам’яніле море. З геологічної точки зору друге набагато більше до правди, тому нехай ці пагорби будуть хвилями :-)

Доречі, про Бабуган напівжартівливо кажуть, що тут кожний холмік вище 1500 м. І правда в цьому є, це плато – вершина Криму, таємнича та недоступна …

Читати далі…

Парагільмен

Парагільмен – скеля-відторженець Головної гряди Кримських гір, висота – 871 метр. Знаходиться в Алуштинському районі над селищем Малий Маяк.

Топонімічний словник так каже про цю скелю:

Парагильмен – лесистая гора, отторженец Бабуган-яйлы, с обращенной на В утесистой скальной стеной. В 2 км. к ЗСЗ от нп Малый Маяк (Алушт.) ср. греч. парагиноме – “выходить за пределы чего-то”.

Позавчорашній мій маршрут на Бабуган як раз проходив повз неї. Тут недалеко починається стежка на плато і перевал через нього Ламбат-богаз (по колишній назві населеного пункту), або Талма-богаз (по назві джерела). Брати О. Єна і А.Єна в своїй книзі “Перевалами горного Крыма” пишуть, що: “Ламбат-Богаз – самый удобный и короткий путь на Бабуган-яйлу, им пользуются чаще всего”. Пройшовши в неділю цією стежкою, можу підтвердити, що дійсно вона дуже зручна і зовсім не важка – можна бігати хоч кожен день… тільки от де взяти на те все час?

Офіційні маршрути

Я вже досить давно хожу нашими Кримськими горами (щоправда, тут, на місці, все частіше звучить більш прозаїчно і банально – “в гори полазить”, “за грибами”, “за шиповніком”, “за кізілом”, “в гості”, “на рибалку”, і т.п.) і в 90% випадків ні про які спеціальні маршрути мова взагалі не йшла. І колись для мене було відкриттям, що, виявляється, лиди ходять по спеціальних стежках :-). Нє, ну такі як на плато – ясна річ, корисні, бо якщо не ними, то просто шию собі зламати можна, а так, гуляти по лісу (а по плату – тим більше!) спеціально по дорогах і стежках – то був для мене якийсь нонсенс.

Так от, виявилося, що тими стежками насправді ходити дуже зручно :-) А ще є спеціальні “офіційні” маршрути, які навіть затверджені органами влади – типу, там де безпечно, є турстоянки і не може прогнати жоден лісник (постанова Ради міністрів АР Крим від 12.04.05 р. №160, розпорядження Севастопольської міської держадміністрації від 15.04.03 р. №556-р).

І от, для загальної та своєї користі, вирішила впорядковувати свої записи додатково ще й згідно цих маршрутів. Щоб потім можна було зручно передивлятись, які цікавинки розташовані біля того чи іншого переходу. Для цього завела окрему сторінку – Переходи туристичних трас. Їх поки що небагато, бо купа фоток лежать в архівах і не вистачає часу на публікування, деякі я не фотографувала через відсутність в мене фототехніки, а деякі ще чекають на мене. І це мене радує – бо завжди, скільки б я не ходила, мене буде чекати ще одна невідома стежка, а навіть якщо й відома, то по ній, по аналогії з рікою, не можна двічі пройти так само – завжди будуть нові враження, нові емоції, нові відкриття.

Дорога в Парадіз

Продовжую свої експерименти з ХДР.

На цей раз – так звана “Дорога в Парадіз”, довжиною 8 км, що веде від міста Судак в селище Новий Світ. Парадіз – стара, грецька назва цього селища.

Дорога небезпечна, змійкою кружляє навколо скель та над прірвами, але кажуть, що хоча б раз у житті її треба пройти пішки. Я це зробила минулої неділі :-)

В об’єктив фотокамери попали: власне дорога, скеля Сокіл (та, що найвища) і миси Нового світу – Капчік та Плоский та трошки – зубці Караул-Оба.