Monthly Archive: Лютий 2009

Загублений світ

Цей шматочок узбережжя називають Загубленим світом через те, що попасти туди можна тільки по морю. Зверху – хіба що зі спеціальним спорядженням, маючи відповідні навички.

Невеликий шмат суші із казковим піщаним пляжем, оточений з боків неприступними скелями до висоти майже 600 метрів. Відомі дослідники Криму брати Єна у своїй книжці “Перевали горного Крыма” пишуть про те, що колись тут існував більш-менш зручний спуск до моря, який згодом обвалився під час одного із землетрусів.  Ця невеличка територія могла бути зручною для того, щоб вирощувати сорти винограду, що люблять тепло. І зараз там знаходять лози винограду. Само собою, зараз вже дикого.

Фотографовано зі скелі Кокія-Кая, де знаходиться кинута військова частина, що побудована на зручному спостережному пункті, там, де колись знаходилося середньовічне укріплення. Зараз від укріплення залишилось тільки хіба що трохи стіни, майже повністю похованої під ґрунтом, проглядається основа вежи та, можливо, однієї з будівель.  Все інше або зруйновано часом, або при будівництві військової частини.

Кримський пейзаж

Не буду підписувати цю фотографію. Думаю, і так багато хто знає що на ній, де це знаходиться і звідки фотографовано.

7 лютого 2009 р.

Сосна та мигдаль

Ось таку сосну видно з мого вікна та з двору. Я малюю її з самого дитинства – і в дощ, і в сніг. Взимку, влітку, навесні, восени. Спостерігаю як вона потрохи росте і як ще швидше ростуть деревцята навколо неї.  Ще років десять тому можна було побачити її майже всю, а от зараз, особливо влітку, вона наполовину схована в молодшому ясені та аличі.

А зараз з того самого вікна видно не тільки сосну, але й невелике деревце мигдалю, що розцвів ще в першій декаді лютого.

Читати далі…

Світлогорськ

Ось такі непривітні хвилі були позавчора в Світлогорську (Калінінградська область, Росія). Вітер, сніг – явно не курортна погода для курортного містечка. Втім, і в цьому є своя краса. Хвилі Балтійського моря для мене завжди екзотика – вони інші ніж мої рідні, чорноморські, але по-своєму привабливі. А асоціюється Балтійське море в мене з морем із російських казок.

P.S.: Так, я вже прилетіла після невеличкої недільної відпустки, сиджу вдома та насолоджуюсь кримським повітрям. А перше, що зробила, діставшись Ялти – не сіла на маршрутку додому, а пішла на Набережну, подивитися на своє, Рідне море, хоч погода теж була не з кращих – і трохи дощу зі снігом, і вітер. А вдома – квітуче деревце мигдалю.

Тож, можна з новими силами братися за свої дослідження, за написання статей – і наукових, і для блогу, розгрібати гігабайти фотографій, робити ще більше гігабайтів тих самих фотографій, бо попереду купа нових цікавих маршрутів Кримськими горами, та старих маршрутів, куди хочеться повертати знов і знов. Щоправда, і працювати треба буде більше – з одного боку, криза, з іншого – підвищення на роботі, але, сподіваюся, це допоможе мені краще концентруватися на головному і результатів буде більше. А все слабке та непотрібне само відвалиться.

Шановні читачі блогу!

Через технічні негаразди блог був недоступний майже три дні.

Також були втрачені останні 4 записи записи, які невдовзі відновлю.

Прошу вибачення в тих, хто зайшовши на Кримську стежинку”, бачив тільки технічну сторінку.

Наразі функціональність відновлено.

Весна йде!

Хто хоче весни? – тоді всі сюди! От в чому особливість кримського південнобережного січня, так це те, що… зацвітають підсніжники. І хоч вже лютий (о, ура, скоро кизил зацвіте), ця ніжна квітка ще довго буде радувати око.

Ці ростуть в мене. Кожен січень зацвітають, іноді навіть на Новий рік.

Читати далі…

Вечір. Нікітський сад

Нікітський сад. Захід сонця

Вже не осінь. Однозначно не осінь :-))

Хоча б тому, що в цьому місці (що на фото) Нікітського ботанічного немає хризантем. Але ж вони були! :-)

Справжній метал

В мене сьогодні буде ось така картинка.  На ній зображені ЛЕП. А дорога – те саме Севастопольське шосе – довжелезна вулиця, що йде повз селища, минає пагорби, мостами перелітає через річки, підходить до самих гір.

В мене є багато яскравіших та мальовничиших картинок, але ця була вибрана зовсім не випадково.

Metal Model

ЛЕП – це енергія, зв’язок та электрика. Все це – про мого улюбленого брателло: класного електрика, працелюбної людини, справжнього друга в складних ситуаціях. Ні, в нього сьогодні не день народження :-)

Подія онлайн-характеру: він завів собі блог. Причому це не такі собі теревені ні про що, а блог справжнього металіста, яким він є. Бо, крім знання музики десятків (а може й сотен) груп, відвідань всяких фестивалів і (дівчата, тримайтесь :-)) довгого русявого волосся в нього є справжнє металічне хобі, яке зустрінеш не кожен день. От ми всі дивимося всякі кіно, хтось грає в ігри, в реалі бачимо механізми. Але не всі здогадуються знайти докладний план-схему цього механізму, вивчити його і зробити модель в мініатюрі. А зроблені всі моделі з дуже знайомого багатьом… а з чого – дізнаєтесь, відвідавши блог Metal Model