Ось йду я осіннім лісом, і в голову приходять різні думки. Люблю осінь (втім, як і інші пори року), а нинішня дала багато подарунків у вигляді сонячних днів, здійснених мандрівок, душевних знайомств.

Брожу цією стежкою і захотілось мені з неї зійти. Чи то набридло, чи то стежка занадто довга, чи то важко її стало розгледіти під свіжоопавшим буковим листям. Так, я припиняю регулярні публікації тут.

Я раніше це погано розуміла, але тепер точно знаю, що “Кримська стежинка” була створена на хвилі любові, і з неї зіткана. Кохання минулося, я продовжувала писати ще пару місяців просто по інерції, за звичкою. Пробувала різні форми, структуру, співпрацю. І раптом усвідомила, що мені не хочеться тут більше писати, немов чуже й не моє.

Видаляти я нічого не буду, “Стежинка” буде існувати в мережі й надалі, тільки в статичному, неоновлюваному вигляді. Тому на головній повісила список фотозвітів та статей, а останні записи блогу переместила на окрему сторінку.

Можливо, створю щось інше, а можливо – ні, бо в мережі багато краєзнавчих сайтів та більш ніж достатньо сайтів із красивими фотографіями. Я це вирішу потім. Поки я роблю велику перерву щоб подумати, порадіти життю. Якщо додумаюсь до того, що дійсно маю сказати цікаве та непересічне, то буду робити це трохи згодом. Якщо ні – то, вибачайте, ні. В будь-якому випадку

ДЯКУЮ ВСІМ, ХТО ЧИТАВ МІЙ БЛОГ, КОМЕНТУВАВ ТА ІНОДІ ПРОСТО РОЗГЛЯДАВ ФОТОГРАФІЇ!

Я дуже рада, якщо ця стежинка виявилася для Вас зручною та приємною.