Здорово посміялася, прочитавши сьогодні про Гуглотерапію. Адже в топі фраз, по яких знаходять мій блог, – “сенс життя”, “як жити а не існувати”, “призначення людини” і т.п. І все через те, що колись я опублікувала в цьому блозі невеличкий запис про Джека Лондона та навела цитату: “Істинне призначення людини — жити, а не існувати”. А я ще дивувалася – ну чому? Я ж пишу про зовсім інше!

Але на першому місці серед пошукових запитів, по яких знаходять мій блог, – по параолімпіаді. Після перемоги наших футболістів на Параолімпійських іграх я написала пост, в якому щиро пораділа успіху наших, які з 74 медалями посіли 4 загальнокомандне місце, пропустивши вперед тільки Китай, Велику Британію та Сполучені Штати. І опублікувала фотографії з офіційного сайту – по одній на призера та чемпіона. Не всіх, щоправда, але це тільки тому, що інших не змогла знайти. І написала скільки медалей і в яких видах спорта вони здобуті.

І що в результаті? – Гугл виводить мій блог на перше місце (станом на сьогодні, 22 листопада, 19:00) по запиту параолімпійські чемпіони, фото параолімпійських чемпіонів і в першій десятці по запитах призери параолімпійських ігор, параолімпійці фото.

Чому в мене, в звичайному особистому щоденнику, тематика якого дуже далека від параолімпійського руху, рейтинг більше, ніж у всяких розкручених новинних сайтів чи державних установ? Чи це тому, що поважні держустанови та розкручені медіа не вважають за потрібне інформувати громадськість про людей, які завдякі своєму бажанню та волі роблять більше для країни, ніж свори (інше нематерне слово важко підібрати) політиків?

Та й не тільки про призерів. Чому в новинах обов’язково згадають про те, яку нову сукню одягла прем’єрка, ким в черговий раз незадоволений високоповажний пан президент, скільки на цей раз побитих пик у верховній раді і чому майже ніколи не кажуть про те, що Параолімпійському чемпіону 365 чи 366 днів у році потрібна стороння допомога для того, щоб просто вийти з дому?! І йому, і тисячам інших, таких як він. Чому не пишуть про те, що (за дуже невеликим виключенням) в держустанови та й (подумайте тільки!) в лікарні самостійно попасти може тільки здорова людина?! Що пандуси (така штука на сходах для людей у візках) робляться так, що там без сторонньої допомоги можна просто вбитися?!

Та мені глибоко плювати на те, скільки полягло в черговій бійці парламентаріїв, в який модний прикид одягся хтось із можновладців, але мені не все одно що дехто з моїх друзів не може банально вільно пересуватися. Просто від дому до магазину та назад. На прогулянку в парк. Навіть у лікарню!