Записи з міткою рослин(к)и
Осіннє
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Кримські гори , Березень 25, 2009
Плоди фізалісу. Фото зроблено під час жовтневого сходження на Роман-Кош.
На смак мені він не дуже подобається, але нічого – їсти можна. Та коли бачила невеличку полянку, то про те, що його можна набрати думала в останню чергу. Вони мене причарували тим, що були немов червоно-помаранчові ліхтарики.
Сосна та мигдаль
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Каляки-маляки, Квіти , Лютий 19, 2009
Ось таку сосну видно з мого вікна та з двору. Я малюю її з самого дитинства – і в дощ, і в сніг. Взимку, влітку, навесні, восени. Спостерігаю як вона потрохи росте і як ще швидше ростуть деревцята навколо неї. Ще років десять тому можна було побачити її майже всю, а от зараз, особливо влітку, вона наполовину схована в молодшому ясені та аличі.
А зараз з того самого вікна видно не тільки сосну, але й невелике деревце мигдалю, що розцвів ще в першій декаді лютого.
Листопадне
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Різне , Листопад 20, 2008
Останнє листя, останні плоди. Ще трохи і залишаться тільки гілки дерев та стовбури.
Гілки, доречі, теж бувають різнокольоровими. І дуже фактурними – так, кожний різновид, та навіть просто два кущика поруч мають свою кору, свої подряпинки, свій малюнок. Але то вже інша історія. Зараз до Вашої уваги – листопадна феєрія.
Листочки скумпії
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Кримські гори , Жовтень 26, 2008
Фотані по дорозі на Роман-Кош.
Не побоялися ранішнього невеличкого дощика та вирішили піти. Як виявилося потім – правильно зробили. Вище 400 метрів вже було сухо, а хмари невдовзі розвіяло вітром.
Вітаю всіх з Днем туризму!
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Стежки , Вересень 27, 2008
Не знаю як ви, а от я цей день провела як справжня туристка – відвідала купу цікавих місць, отримала купу вражень. Напрямок руху – Судацький район, на шляху були: руїни Чобан-Куле поряд з Морським, боспорська фортеця царя Асандра на західному схилі Караул-Оба, селище Туклак, Новий Світ, та навіть Судак і Генуезька фортеця в ньому (чому я дуууже рада, бо останній раз була в ній ще в школі). Шматочок Голіцинської стежки, Царський пляж (не купалася, просто подивилася), пам’ятка природи Караул-Оба.
От звідти, з Караул-Оба, публікую кілька фоток-листівок. І квітку з пагорбу біля с. Веселого (Кутлак). Тому що ми йдемо в гори й долини не тільки тому, щоб насолодитися краєвидами, але й тому, щоб подивитися собі під ноги, та іноді, у вигляді звичайної травинки чи листка, знайти справжній скарб.
 Однa зі скель-"ченців" |
 Квітка |
Колючки
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Сади й парки , Січень 21, 2008
Мои любимые кактусы Опунция. На этот раз под снегом.
Большие длинные иголки – это ещё не самое страшное. Есть маленькие и почти незаметные, но гораздо более болезненные. Если дотронуться рукой до, казалось бы, безопасной части листа-стебля, то в руку тотчас же вопьються десятки полупрозрачных едва заметных игл. При попытке вытянуть они ломаются, потом их обломки ещё долго-долго можно вытягивать из рук.
Вот так-то. В данном случае внешность не обманчива. Но она ещё более опасна, чем кажется ,-)
4 января 2008 г.
Времена года одного тополя
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Різне , Листопад 24, 2007
Он растет рядом с моим домом. Каждый день он разный: бывает и завораживающе красивым, и обычно-будничным, и суровым, и очень теплым. Люблю на него смотреть, иногда даже вспоминаю про фотоаппарат :-).
Сегодня я увидела этот тополь зелёно-желтым, на фоне ослепительно синего неба:
А в другие дни и небо бывает другое, и “одежка” у этого тополя меняется. Читати далі »
Ближе к солнцу
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Сади й парки , Липень 23, 2007
—-
(кликабельно)
—-
Ещё одно дерево на Набережной. Когда оно было живым, то на нем росли иголки, самые настоящие иголки. – это одна из итальянских сосен. Вид этот примечателен тем, что шишки висят на дереве долго-долго.
Дерево обвито глицинией (отсюда и листья). Именно благодаря ей оно бывает и желтым, и сиреневым, и (как сейчас) зеленым.
2.1. Деревья и люди
Автор: Ольга Пернацька. Категорія: Яйли , Квітень 26, 2007
Суббота, 21 апреля, 6:43 утра.
“Пьяная” роща на Ай-Петри. Памятник природы местного значения.
В этом месте почти всегда дует ветер и растущие там сосны, берёзы и даже табличка заповедника не могут сохранять своё вертикальное положение, а наклоняются и изгибаются, не в силах противостоять стихии.
А ведь всё равно растут, хоть и пригибает их постоянно. Есть немного поломанных, но больше ветки. А ветки что, – отрастут.
Такая живучесть и способность противостоять неблагоприятным условиям очень мне импонирует, чем-то эти сосенки мне родные.
Ещё одна фотка:
