Tagged: я

Мої шпалери для робочого столу

Вирішила викласти невеличку фотогалерею сюди. Озброєна власним фотіком, я ніколи (чи майже ніколи) не використовую чужих картинок. Майже до всіх нижченаведених картинок особливих методів обробки не застосовувалося. Майже всюди – тільки резайз, кроп (під мої 1280х800 ноута) та легка аншарп маск. Ліньки мені довго возитися із обробкою фотознімків для такої розгільдяйської речі, як шпалери для робочого столу :-)

Всі зображення повнорозмірні – клацайте на них, щоб побачити в більшому розмірі.

На першій фотографії – небо та дерево, якими я побачила їх в Нікітському саду. Десь на початку лютого. З листям – то дуб скельний, в нього є така особливіть, взимку одягнутим стояти. Достатньо довго в мене ця картинка стояла, бо хотілось насичених, звучних кольорів. Змінила кілька днів тому. На що змінила – дивіться наприкінці запису.

Небо та дерево

Небо та дерево

Читати далі…

Ай-Петрі. Зимова.

На плато, в грудні. Нещодавно постила фотку, з якої зроблена картина. І от, сьогодні сіла і зробила її в пастелі, а за підказку я дякую slowkukuing.

Ай-Петрі. Зимова

бумага, пастель.  37х49 см

Насправді, сьогдні хотіла написати набагато більше, і зовсім на іншу тему, і не один запис, а штуки три. Але дякую своїй подрузі (Лёлік, привіт ,-)), що втримала мене від непотрібного сплеску емоцій, змусила мене вдихнути-видихнути разів сто і я пішла не ругатися та плакатися тут на життя-буття і на всяких різних, а калякати тут в розділі каляки-маляки :-)

І ще дякую, звичайно, slowkukuing – за таке добре новорічне привітання, немов по голівці погладив і дав зрозуміти, щоб я фігнею не страждала, а взялася за свої улюблені пастелі… я ж сама колись, в якійсь дурній соціонічній анкеті  писала, і доволі щиро писала:

24. Какие любимые занятия, увлечения? Чем они тебе нравятся?
Самое любимое – изобразительное искусство. Чаще всего это живопись пастелью, маслом; рисунки углем, карандашом, сангиной, пером.
Чем нравится логически объяснить не могу, потому что стоит мне взять в руки кисть или пастельный мелок, провести первые линии – и я полностью погружаюсь как бы в другой мир, при этом совсем не устаю – сил с каждой минутой появляется всё больше и больше. Могу спокойно всю ночь простоять/просидеть за работой. Когда я плохо себя чувствую – я рисую, и мне становится лучше; когда я нервничаю – я рисую, и тогда успокаиваюсь; когда я устала – я рисую, и тогда я чувствую себя отдохнувшей; когда я радуюсь – я рисую, когда плАчу – рисую, когда смеюсь – тоже рисую.

Читати далі…

Фотозвіт з відкриття виставки

От, нарешті воно сталося. Хвилювання, приготування, метушня вже позаду.

Ой, які в мене були муки з підбору одягу – треба ж і виглядати на всі сто, але так, щоб не затміть собою свої ж картини :-)) Макіяж, зачіска. Зачіску та стрижки, доречі, знову зробили погано – наш перукар робить не так, як йому кажеш, а як він вміє :-( А переробляти вже часу не було. Ну та ладна, проте візерунок на колготках в мене дуже підходив під тематику виставки!

А далі… а далі дивіться як все було. Читати далі…

Новий Світ

Всім привіт. Це я :-))

А ще, і це, власне, головне – дивовижна місцевість під назвою Новий Світ.

Вдячна за цю липневу вилазку Олі зі стольного града Кийова та Аліні з Черкас! Окреме спасибі Алінці за чудові фотографії, саме їх я і викладаю.

Новий Світ – селище в Судацькому районі, до якого Читати далі…

Первое января проведено с пользой!!

Кто-то 1 января 2008 года высыпался и вылёживался часов до 3 дня после неизвестно как проведенной ночи, а кто-то ходил по плато Ай-Петри и наслаждался прекрасным солнечным днём.

Поводом был приезд неповторимой [info]custer_effect
Надо сказать, прогулялись мы здоровски. Меня необыкновенно взбодрило и зарядило хорошими впечатлениями :-).

IMG_2875

27 & 16

“Нехай задумане здійсниться” – кажу я, вітаючи себе і свою країну з днем народження.

Пятница, тринадцатое

Все-таки для меня это хорошее число. Уже не первый раз замечаю.
Двенадцатое тоже ничего, и одиннадцатое, и десятое. Да и другие… Но тринадцатое – самое то :-).

По этому счастливому поводу я, я, я, и снова я:

Все фото by ionolga

Читати далі…

Я памятник себе… (с), двадцатипятилетней

Странная вещь этот интернет.
Открыла кое-что из того, что писала 2-3 года назад, да даже и год, и поняла, насколько я изменилась. Казалось бы, совсем немного времени прошло.
А отпечатки остались, остались.

***

Когда-то заполняла я анкету для соционического типирования. Решила скопировать и выложить, потому что она мне всё-таки нравится. Хотя если бы её заполняла сейчас, то на часть вопросов ответила бы по-другому. Читати далі…

***

Я часами могу:
– смотреть на (ясное, облачное, туманное, затянутое тучами, грозовое, дождливое, пасмурное…) небо;
– гулять вдоль берега моря;
– ходить по гальке;
– сидеть во дворе под навесом с кружкой горячего зелёного чая, вдыхая запах бушующей вокруг грозы;
– наблюдать, как мужчина ковыряется в компьютерном “железе”;
– ходить под моросящим дождем;
– наблюдать за проходящими мимо людьми;
– молчать.

Хотелось бы уметь часами:
– ходить под зимним дождем (чтобы потом не заболеть);
– не знаю ещё что :-).

Совсем не могу часами:
– валяться на пляже, ничего не делая;
– заниматься своим макияжем и прической;
– ходить по рынку;
– сидеть в одной позе.