Tagged: Ялта

Місто, де живе найкраще в світі небо

Так, саме живе. Своїм власним життям, та ділиться тим життям із іншими. Підзаряджає новою енергією, розповідає про різноманістність, вчить красі існування. Яким би воно не було: замовим похмурим, радісним літним, обіцяючим весняним та мальовничим осіннім. З хмарами чи без них. В дощ чи сніг. В будь-який час доби.

Я люблю тебе, ялтинське небо.

1.

Читати далі…

Трохи літньої Набережної

В червні вона оживає.  Кафешки, ресторани, магазини. Художники, музики, фотографи. Фестивалі, акції, телезйомки і багато чого іншого.

Але головне – люди. Ті, що працюють, йдуть на роботу або з роботи, гуляють, відпочивають.  Вони приїхали в ту саму теплу Ялту щоб пройтися знаменитою набережною, вдихнути свіжого, в сотні разів чистішого ніж в їхніх рідних містах повітря, та на черговий дзвінок знайомих відповісти: “А я на морі”, сказати так, що в кожному цьому слові донесеться посмішка задоволення та радості :-)

Читати далі…

А у нас в горах сніг!

І не просто сніг, дууууже багато снігу. Останні кілька днів нападало доволі. У п’ятницю ледве доповзла (через 10 хвилин зрозуміла, що тре було їхати, але було вже пізно) додому – крізь дощ, що потім перейшов у сніг. Завалилася додому у мокрій куртці та білій шапці і білими від снігу віями :-))). В суботу не хотілося взагалі вилазити – таючий крізь сніг – то насправді жахливо.

Фотку моєї улюбленої Ай-Петрі показати не можу, бо сьогодні вона знов була у хмарах, а от фотки гір над Ялтой – легко!

Баланин-Каяси, Ялтинська яйла

На фото – хребет Баланин-каяси, що спускається від Ялтинської яйли до моря. По ньому, а далі трохи західніше проходить газопровід в Ялту. Між центром фотки та її лівим краєм можна побачити майже вертикальну риску – то він і є. Недалеко від нього, а у верхній частині майже співпадаючи, проходить мальовнича (не сама по собі, а за рахунок навколишніх краєвидів) Стільська стежка – дуже старий перевал через Ялтинську яйлу, а пару кілометрів західніше ще один перевал і, відповідно, ще одна дуже стара стежка – Лапата-богаз. На фото Лапата знаходиться у лівого краю, трохи прикрита хмарою.

Висота тих гір +/- 1400 метрів над рівнем моря. І море зовсім поряд :-)

P.S.: А ще в мене вже є один справжній новорічний подарунок! Подарунок вигляд має віртуальний, але для цього були витрачені зовсім не віртуальні зусилля. Показувати поки що не буду, поки що займаюся всякими налаштуваннями – всьому свій час. А величезна дяка за це людині… а тут в мене невеличкий глюк, бо я не знаю, який з його численних блогів вказувати :-) Нехай буде Монетизація блога – я його регулярно читаю, час від часу коментую. Щоправда, цю монетизацію аж ніяк не використовую в себе, але мотаю на ус і намагаюсь зрозуміти “что такое хорошо и что такое плохо” у справі заробляння грошей через інтернет.

А далі – трохи сьогоднішніх хмар над Ялтою. Є в мне така звичка – піднімати голову і дивитися що там небо показує :-)

Читати далі…

Ставрікайська стежка

Ставрікайська стежка виводить нас від г. Ставрі-Кая над Поляною казок на Айпетринську яйлу. Якщо бути точним, то спочатку вона була лише частиною Штангєєвської стежки, що була прокладена членами Кримсько-кавказького горного клубу в 1898 році від водоспада Учан-Су до вершини Ставрі-Кая і далі через перевал Ставрі-Богаз на плато.

Вона менш зручна й обладнана ніж, наприклад, Таракташська. Але не менш цікава.

Ставрікайська стежка

Читати далі…

Тарак Таш

Достатньо видовищна стежка – є що роздивитися, від чого роззявити рота. Але, мабуть, так є, коли нею піднімаєшся. Тому що після Айпетрінського плато (чарівне все ж таки місце) сприймалася звичайнісенькою.

До свидания, ЖЖ

Это – последний творческий пост, который был в моём ЖЖ. Другие записи, находящиеся ниже и, соответственно, с более ранней датой публикации, также перенесены из живого журнала.

Дальше небольшая подборка фотографий Набережной Ялты. Читати далі…

Походная летопись

Делаю эту запись исключительно в целях самолюбования и восхваления!!
Я ужасная молодец, потому что в этом году я раз в неделю выезжала в какое-нибудь интересное или красивое местечко, благо их в Крыму так много, что с такими темпами посещения мне не хватит всей жизни. Моему решительному поступку всячески мешали:
№1 – куча дел и проблем, которые я мастерски умею выдумывать;
№2 – желание поспать в единственный выходной;
№3 – лень;
№4 – сильная лень;
№5 – просто ужасных размеров лень.
Но я, как бравый солдат, героически преодолела все трудности на моем пути, особенно последние три. Нет, четыре. Хотя, что там мелочиться – пять :-)))

Год начался хорошо: ознаменован километрами, преодоленными плечом к плечу с [info]custer_effect – в горы и к морю, созерцая прородные и рукотворные чудеса. Итак,

1 января 2008 г. Набережная “Русалка, Мисхорский парк и плато Ай-Петри, – и пускай завидуют те, кто в этот ясный день отсыпался после ненормальных доз алкоголя, принятых накануне :-Ъ


Фонтан “Арзы “ на набережной Русалка

Штангеевская тропа

Мой самый любимый участок тропы (хотя, есть и другие любимые :-))
Над этим фото чуть-чуть поработала фотошопом, чтобы усилить драматичность. В самом деле, глядя на это, непонятно, как можно пройти? Почти непонятно – острый глаз и опыт быстро сообразит, что к чему :-).

Читати далі…

В золотых тонах

Оправила свою сине-желтую картину в рамку. Выглядит теперь приблизительно так:

IMG_3750

Повесила у себя в кабинете. Вот странное дело: до этого мне совершенно не хотелось нынешнее рабочее место украшать плодами своего творчества, как-то душа не лежала. А теперь, когда, быть может, мне придется подыскивать новое место работы, принесла :-).