Monthly Archive: Січень 2009

Туманно-зимова

На фотографії – Ставрі-Кая, скеля над Ялтою. Пролітало трошечки снігу.

Ставрі-Кая

А в мене є чим похвастатися: статтю про південнобережне укріплення Учан-Су-Ісар було опубліковано на сайті “Відлуння віків“.  Це український пам’яткоохоронний ресурс, постійно оновлюється, всім раджу читати його розділ “Факти, події, коментарі” – знайдете багато цікавого і на дуже різні теми.

Зимова прогулянка

На першій фотографії – таке собі деревце із володінь Сніжної королеви. Навіть маленьки листочки залило водою та заморозило так, що стало схоже на фантастичну конструцію, якусь нереальну скульптуру.

Лід на Боткінській

Водяться такі “скульптури” на Боткінській стежці, недалеко від водоспада Нижній Яузлар.

Читати далі…

Учан-Су-Ісар

В якості заглавної картинки для цієї невеличкої віртуальної екскурсії – моя робота, виконана в техніці пастелі. Зображена на ній, ясна річ, скеля з укріпленням Учан-Су-Ісар, про яке й далі буде йти мова.

Учан-Су-Ісар

Взагалі пишуть (наприклад В.Авінда у своїй “Ай-Петрі…”, що різноманітних фортець і укріплень на Південному березі Криму існувало більше 70. З них більш-менш збереглося біля 40 (саме така кількість у путівнику А. Іванова, присвяченому замкам та фортецям ПБК) – всі на будь-який смак та бажання до них добиратися. Саме так, щоб дістатися більшості з них, треба докласти чималих зусиль – або важкий підйом пішки, або довгий пошук, або небезпека бути зжертими злими собаками та охоронцями :-)

Читати далі…

Чудовий день. Вітаю з ним!

За рідким виключенням, не дуже полюбляю вітати із загальними святами, святами “для всіх”. В такі дні люди роблять це часто тільки тому, що треба, прийнято і т.п., а щирості в таких вітаннях – нема. Не подобається, коли починають обговорювати, що отримав смс-ок стільки-то, дзвінків – стільки-то, той-то привітав, а той-то ні… Чуже це для мене…

Люблю казати людині приємне просто так, не тому що в неї день народження, чи підвищення на роботі, чи щось таке інше, а тому що мені хочеться це сказати. І це може бути будь-який день, навіщо чекати приводу, щоб сказати приємність?

І от сьогодні 7 січня. І я Вас вітає перед усім з тим, що це чудовий день! Хоча б тому, що погода сьогодні сприяла невеличкій прогулянці від Нікіти до підніжжя Нікітської яйли та далі до Кизил-Таш.

Кизил-Таш

На фото як раз він і є – Кизил-Таш, або в перекладі – Червоний Камінь. Відповідно називається і селище – Краснокам’янка. Окрім прогулянки засніженим лісом пощастило побувати й на вершині Червоного каменю та оглянути середньовічне укріплення Гелін-Кая. Але більш докладно про цю невеличку фортецю наступного разу, а зараз – кілька фоток із сьогоднішньої вилазки.

Читати далі…

Ай-Петрі. Зимова.

На плато, в грудні. Нещодавно постила фотку, з якої зроблена картина. І от, сьогодні сіла і зробила її в пастелі, а за підказку я дякую slowkukuing.

Ай-Петрі. Зимова

бумага, пастель.  37х49 см

Насправді, сьогдні хотіла написати набагато більше, і зовсім на іншу тему, і не один запис, а штуки три. Але дякую своїй подрузі (Лёлік, привіт ,-)), що втримала мене від непотрібного сплеску емоцій, змусила мене вдихнути-видихнути разів сто і я пішла не ругатися та плакатися тут на життя-буття і на всяких різних, а калякати тут в розділі каляки-маляки :-)

І ще дякую, звичайно, slowkukuing – за таке добре новорічне привітання, немов по голівці погладив і дав зрозуміти, щоб я фігнею не страждала, а взялася за свої улюблені пастелі… я ж сама колись, в якійсь дурній соціонічній анкеті  писала, і доволі щиро писала:

24. Какие любимые занятия, увлечения? Чем они тебе нравятся?
Самое любимое – изобразительное искусство. Чаще всего это живопись пастелью, маслом; рисунки углем, карандашом, сангиной, пером.
Чем нравится логически объяснить не могу, потому что стоит мне взять в руки кисть или пастельный мелок, провести первые линии – и я полностью погружаюсь как бы в другой мир, при этом совсем не устаю – сил с каждой минутой появляется всё больше и больше. Могу спокойно всю ночь простоять/просидеть за работой. Когда я плохо себя чувствую – я рисую, и мне становится лучше; когда я нервничаю – я рисую, и тогда успокаиваюсь; когда я устала – я рисую, и тогда я чувствую себя отдохнувшей; когда я радуюсь – я рисую, когда плАчу – рисую, когда смеюсь – тоже рисую.

Читати далі…

Рік почався непогано

А непогано він почався тому, що я сьогодні, поки дехто спав весь ранок і день після бурного святкування (а я от вночі спала – ну нема в мене звички об’їдатися вночі та дивитися телевізор з попсовими концертами), я пішла на Учан-Су. Ось він, зимово-ледопадний (і це тільки верхня частина його 98-ми метрів):

Учан-Су

На жаль, якість фото могло бути краще, але тут цікаво що: зроблено воно не просто з якогось там пагорба, а з ісара! Цей так і називається – Учан-Су-ісар. Одна зі справжніх фортець Південнобережжя. На жаль, залишилось від неї небагато, але що є то є. Далі фото однієї зі стін ісара. Читати далі…